Ходіння по муках
- Автор: Толстой Олексій Миколайович
- Год: 1972
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Ходіння по муках». Краткое содержание книги:
Начальник артилерії читав і перечитував несподіваний і страшний наказ. Він був більш ніж рискований, виконання його — неймовірно трудне. Він означав: зосередити на крихітній дільниці (в районі прориву) всі двадцять сім батарей — двісті гармат… А якщо противник не захоче полізти саме на це місце, а вдарить правіше, або лівіше, або, що ще небезпечніше, — по флангах, на Сарепту і Гумрак? Тоді — оточення, розгром!..
В глибокому душевному збентеженні начальник артилерії сів до телефонів і почав викликати командирів дивізіонів, даючи їм вказівки, — якими дорогами йти і в які місця пересувати все величезне громіздке господарство: тисячі людей, коней, двоколок, возів, наметів — усе це треба було навантажити, відправити, пересунути, розвантажити, поставити на місце, вкопати гармати, протягнути дріт, і все це — за кілька годин до світанку.
Не відриваючись від телефону, він крикнув вниз, щоб принесли ліхтар та щоб сказали всім вістовим — тримати коней напоготові. Розстебнувши комір сукняної сорочки, погладжуючи чисто оббриту голову, він диктував короткі накази. Вістові, одержуючи їх, скочувались з водокачки, кидались на коней і мчали в ніч. Начальник артилерії був хитрий, — він звелів, щоб на місцях розташування батарей — після того, як вони знімуться, — розпалили вогнища, не дуже великі, а такі, щоб вогонь горів натурально, — нехай ворог думає, що червоні в холодну ніч гріють коло вогню свої босі ноги.
Ще раз перечитавши наказ, він додумався, що не годиться зовсім оголювати фланги, і вирішив все-таки залишити під Сарептою і Гумраком тридцять гармат. Коли командири дивізіонів відповіли йому, що запряги на місцях, снаряди й санітарне господарство навантажені і вогнища, як наказано, запалили подекуди, — начальник артилерії сів у старенький автомобіль, що ходив на суміші спирту й гасу і гримів кузовом, немов циганський віз, і поїхав у Царицин, в штаб.
Він прогримотів по темному й безлюдному місту, спинився коло купецького особняка, вбіг по неосвітлених сходах на другий поверх і увгйшов у велику кімнату з готичними вікнами й дубовою стелею, освітлену лише двома свічками: одна стояла на довгому столі, заваленому паперами, другу високо в руці держав командарм, — він стояв коло стіни, перед картою. Поруч з ним голова Вінськради кольоровим олівцем позначав розташування військ для бою на завтра.
Хоч у кімнаті були тільки ці двоє старших товаришів — друзів, — начальник артилерії з усією військовою виправкою підійшов, спинився і рапортував про попереднє виконання наказу. Командарм опустив свічку й обернувся до нього. Голова Військради одійшов від карти й сів коло стола.
— Двадцять батарей до світанку будуть перекинені на лобову дільницю, — сказав йому начальник артилерії, — сім батарей я залишив на флангах, під Сарептою і Гумраком.
Голова Військради, іцо запалював люльку, відмахнув від обличчя дим і спитав тихо й суворо:
— Які фланги? При чому тут Сарепта і Гумрак?
В наказі про фланги не говориться ні слова, — ви не зрозуміли наказу.
— Ні, я зрозумів наказ.
— В наказі сказано (нижні повіки у нього здригнулись і очі звузились), в наказі сказано ясно: зосередити на лобовій дільниці всю артилерію, всю до останньої гармати.
Начальник артилерії глянув на командарма, але той теж дивився на нього серйозно і остерігаюче.
— Товариші, — палко заговорив начальник артилерії, — адже цей наказ — ставка на життя й на смерть.
— Так, — підтвердив голова Військради.
— Так, — сказав командарм.
— Ну що з того, що на лобовій дільниці ми зберемо потужний кулак та геть-чисто оголимо фланги? Де певність, що білі полізуть саме на лобову дільницю? А якщо поведуть бій в іншому місці? Самій піхоті атак не витримати, піхота вимоталась за сьогоднішній день. А знову перестроювати батареї буде вже пізно… Ось чого я боюсь… Броньові летючки нам уже не підмога, піхоту однаково доведеться відтягти за ніч від навкружної залізниці… Ось чого я боюсь.
— Не боятись! — Голова Військради стукнув пальцем по столу один і другий раз, — Не боятись! Не вагатись! Невже вам не ясно, що білі всі сили повинні кинути завтра саме на лобову дільницю… Це невблаганно продиктовано всією обстановкою вчорашніх бойових операцій. В них дуже серйозна невдача під Сарептою, — поткнутись туди вдруге вони вже не захочуть, їм відомо про рух бригади Будьонного в тил п’ятої колони. Їх учорашній успіх на центральній дільниці — вдале вклинення в наш фронт. Нарешті, вся вигідність плацдарму під Воропоново — Садова, — яри і найкоротша відстань до Царицина. Ви самі повідомили мене про зміну пластунів офіцерською бригадою. Робіть звідси висновок. Офіцерська бригада — це дванадцять тисяч добровольців, кадрових офіцерів, які вміють битися. Мамонтов не кидатиме таку частину для демонстрації… У нас всі підстави бути певними, що атака буде на лобову дільницю.