Новітнє вчення про тлумачення правових актів
- Автор: Коллектив авторів
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Право
- ISBN: 978-966-458-424-8
- Жанр: право
Электронная книга - «Новітнє вчення про тлумачення правових актів». Краткое содержание книги:
Але судова практика свідчить про те, що різниця в практиці застосування положень Конституції Конституційним Судом, з одного боку, та судами загальної юрисдикції, — з іншого, де-факто є більш істотною. Суди загальної юрисдикції зазвичай уникають того, щоб тлумачити та застосовувати положення Конституції України, що належать до категорії принципів. Навпаки, Конституційний Суд часто приймає рішення, які ґрунтуються на відповідній інтерпретації принципів (основних засад), що закріплені в Конституції. Не можна не звернути увагу і на ту обставину, що на межі тлумачення актів законодавства, в тому числі і Конституції України, судами впливає можливість скасування судового рішення апеляційним чи касаційним судами. Якраз це (неможливість скасування рішень Конституційного Суду) обумовлює ту рішучість, з якою Конституційний Суд тлумачить і застосовує принципи, встановлені Конституцією (бо його рішення оскарженню не підлягають).
Слід звернути увагу на ту обставину, що судді інколи висловлюють таку думку, що суди загальної юрисдикції застосовують чинне законодавство, але не мають права його тлумачити, оскільки право тлумачення є виключною прерогативою Конституційного Суду. У той же час інколи вважається, що Конституційний Суд при тлумаченні законодавчих положень може відійти від букви закону. З цього приводу слід зауважити, що з’ясування змісту нормативного положення «для себе» уже є його тлумаченням. Отже, це — право будь-якого суду. Тлумачення є і обов’язком суду, оскільки мотивування судового рішення полягає не тільки в аналізі обставин та доказів, а й в обґрунтуванні того, чого одні норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а інші правові норми, на які посилаються учасники процесу, — ні.
4. Безпосереднє застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції України передбачає в численних випадках оцінку закону чи інших нормативно-правових актів, в тому числі і тих, питання про конституційність яких належить до повноважень Конституційного Суду, на предмет їх відповідності Конституції. За наявності суперечності між положеннями Конституції України з одного боку, та законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів, актами центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування — з іншого, застосуванню підлягають відповідні положення Конституції, а положення законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, актів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування не підлягають застосуванню в тій частині, в якій вони суперечать Конституції.
Таке розуміння співвідношення положень Конституції, з одного боку, та правил інших нормативно-правових актів, — з іншого, у принципі, знайшло відображення в частинах четвертій та п’ятій ст. 9 КАС. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС «у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу». Отже, при вирішенні адміністративними судами в межах їх компетенції спорів закони, міжнародні договори, укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів не можуть застосовуватись усупереч Конституції України, хоч би питання про конституційність таких актів і належало до юрисдикції Конституційного Суду. І тільки «у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акту Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта» (ч. 5 ст. 9 КАС). Таку ухвалу може прийняти суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції на будь-якій стадії розгляду справи. Звідси непрямо випливає і при тлумаченні за допомогою висновку a contrario виявляється правовий припис, відповідно до якого за наявності визначеності стосовно невідповідності закону, указу Президента України чи постанови Кабінету Міністрів Конституції України застосуванню підлягає Конституція, а не названі нормативно-правові акти, що їй суперечать, а звертатись у таких випадках до Верховного Суду для подальшого вирішення питання про конституційність закону чи іншого правового акту не слід. Це правило не суперечить ч. 4 ст. 9 КАС чи іншому будь-якому законодавчому положенню, а тому підлягає застосуванню.