Жуйка

- НАДІЯ Є -

Тричі на день Хепін підмітала в квартирі й витирала пил, який осідав на меблях і речах. Дерев’яна стружка й тирса проникали всюди — в ліжко, посуд, взуття, залишене в коридорі, між сторінок книги й у сни.

Трові вишукав у своїй покинутій бібліотеці кілька книжок, присвячених теслярській справі. Ясна річ, про виготовлення музичних інструментів там не йшлося, але звідти Марц принаймні дізнався, як тримати інструменти, які він взяв у Джармо, і що з ними робити. Бо, як виявилося, художник теж не вмів з ними до ладу обходитися, а тримав більше для краси, антуражу майстерні. Та й умів він небагато — сколотити підрамник, не більше. Частину інструментів довелося повернути (Джармо скаржився, що без своєї улюбленої блискучої стамески не може писати), але основне в нього було. Були лінійка, розмічувальний циркуль, сокира, молоток, дві пилки, рубанок, галтель, долото, три стамески, коловорот, шмат шліфувальної шкурки й напилок. Не багато й не мало, але для того, щоб склепати перші інструменти, за допомогою яких він, Джармо та Хепін вітали Райтолі, вистачило. Довелося помучитися з клеєм. Зрештою Марц винайшов свій рецепт клейкої суміші, яка надійно скріплювала всі частини скрипки. Кілька тижнів Хепін ладна була забігти кудись від смороду, але мовчки провітрювала й витирала.

Кімната перетворилася на майстерню. Хепін двічі на день перебинтовувала Марцеві руки — мозолі, садна, порізи покрили його долоні й пальці, звиклі хіба що натискати кнопки й махлювати на ПГП.

Іноді дівчина так утомлювалася від всього цього — від безладу, знервованого чоловіка тощо, що сідала просто на підлогу й водила пальцем по склу, малюючи сердечка й сонечка. Хотілося спокою та затишку, але вона усвідомлювала, що це якщо й станеться, то не скоро.