П'ята Саллі
- Автор: Киз Дэниел
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-617-12-3911-1, 978-617-12-4142-8, 978-617-12-4143-5
- Переводчик: Володимир Куч
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «П'ята Саллі». Краткое содержание книги:
Вона заглянула в сумку, помітила невеликий відкритий купальний костюм та вирішила, що це точно не Саллі закуплялася. Або Белла, або Деррі. Що ж, доки вона тут, могла б і прикупити собі якогось мистецького приладдя. Нола понишпорила в сумочці та знайшла лише півтора долари. Не вистачить навіть на таксі додому. І, чорт забирай, вона не взяла з собою чекову книжку.
Нола ошаліла від люті на ту, яка кинула її в такому скрутному становищі. Вона зайшла у відділ з мистецькими товарами та, коли продавець відвернувся, поцупила три великі тюбики олійної фарби собі в сумку. Потрібні були ще пензлі. Вона спритно вкрала собі декілька.
Впевнена, що ніхто її не побачив, Нола поїхала ескалатором та помітила чоловіка з поораним віспою обличчям в джинсах та брунатній вітрівці, що стояв просто позаду неї. Що ж, якщо цей мудак вирве у неї сумку, то багато не отримає.
Нола вже виходила через передні двері, коли він її наздогнав.
— Леді, — сказав він. — Я співробітник служби безпеки магазину. Чи не могли б ви пройти, будь ласка, зі мною?
Вона витріщилась на нього.
— Що ви таке кажете?
— Просто ходімо, будь ласка.
— Звідки мені знати, що ви справді працівник магазину? — сказала вона. — Ви можете бути звичайнісіньким крадієм жіночих сумочок. — Нола почала відходити, сподіваючись, вдало впоратись із ситуацією.
— Леді, — сказав він, йдучи за нею. — Просто почекайте. — Він витяг гаманець та показав їй своє посвідчення, в якому було вказано «Служба безпеки магазину “Гортонз”». Коли чоловік тягнувся за гаманцем, Нола помітила пістолет в кобурі під пахвою під вітрівкою.
— Я нічого не зробила, — сказала вона.
— Просто ходімо зі мною, й ми це перевіримо, — сказав він.
Нола обернулась та пішла за ним.
— Чекайте дзвінка від мого адвоката, — сказала вона. — Я засуджу вас і весь магазин за помилковий арешт.
Чоловік завів її до ліфта з табличкою «Лише для персоналу». Всередині він повернувся до неї обличчям.
— Що ж, зараз ми можемо поїхати нагору, в офіс адміністрації та викликати поліцію, або…
Голос завмер, поки він міряв її поглядом. По очах вона бачила, що він пропонує їй угоду.
— Або що?
— Я можу натиснути на кнопку підвалу. Там невелика кімнатка-сховище, куди я деколи заходжу покемарити. Там нас ніхто не потурбує.
– І що тоді?
— Гарненько поведешся зі мною, і я гарненько поведуся з тобою.
— Я можу зберегти собі те, що в сумці?
Він знизав плечима.
— Чому б і ні? Мені воно нічого не коштує.
Нола потягнулася та натиснула кнопку до підвалу з думкою, що це дасть їй трохи більше часу, щоб обміркувати, як вийти з ситуації.
Доки ліфт їхав вниз, він потягнувся та поклав руку їй на сідницю, погладив.
— Ти вродлива жінка, — хрипко прошепотів він.
— Я знаю, — сказала вона. — Якраз твого типу.
Ліфт зупинився і двері розчинилися на рівні підвалу. Він провів її коридорами картонних коробок до невеликої кімнати. Навколо більше нікого не було. Нолин запал кудись зник. Раптом вона відчула себе загнаною в кут. Він поклав їй руку на груди. Вона відчула холодок і почала тремтіти.
— Агов, маленька, — сказав він. — Тобі цього хочеться так само, як і мені. — Він розстебнув ширінку. Нола відвернулася та заплющила очі.
Коли чоловік з віспою притягнув її до себе, тримаючи обидві руки на її сідницях, Джинкс його відштовхнула.
— Забери свої йобані граблі від моєї сраки! — гаркнула вона.
Несподівана зміна голосу його здивувала, і він зробив помилку, коли схопив її за руку. Джинкс перехопила долоню чоловіка хваткою з дзюдо та кинула його на підлогу. Ще один різкий рух, і вона опинилася над ним, врізаючись коліном йому в пах, а долонею притиснула горло.
— Я зараз тебе прикінчу, ти, йобаний виродку.
Очі молодого охоронця вилазили з орбіт, поки вона його душила. Джинкс намацала пістолет, залізла рукою під куртку і витягла його з кобури.
— Це ще знадобиться.
В очах чоловіка застиг страх, коли вона підняла пістолет і вгатила його по черепу. Він знепритомнів.
— Це тебе навчить не дойобуватися до безневинних жінок.
Джинкс відтягнула тіло, щоб все виглядало так, ніби він заснув у кутку, та поклала пістолет собі в сумку. Вона зачинила кімнату і побрела поміж коробок, доки не знайшла ліфт для персоналу. Зайшла в середину та натиснула кнопку першого поверху. Нагорі, коли за нею зачинилися двері, Джинкс швидко змішалася з натовпом і вийшла з боку Сьомої авеню.
Джинкс поїхала на метро назад до житлових кварталів, додому. Вона понишпорила в пакунку для покупок, щоб перевірити, що там, і гидливим поглядом окинула одяг та олійні фарби. Перевірила тупоносий службовий револьвер 38-го калібру, цілком заряджений. Треба буде сховати його десь, щоб інші випадково не знайшли. Джинкс дістала поліетиленовий пакет на кухні та запхала туди пістолет. Дочекавшись темряви, вона спустилася в підвал, взяла лопату і вийшла через задні двері в невеличкий дворик біля багатоповерхового будинку. Впевнившись, що навколо нікого немає, вона вибрала місце в правому дальньому кутку біля опори телефонної лінії. Викопала яму, завглибшки з фут[43], поклала туди загорнений пістолет, а тоді накрила його землею і приховала свіжо розкопаний клаптик бур’янами.
43
≈ 30 см.