Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Гедвіґа привітала Гаррі радісним ухканням зі свого сідала на шафі, а тоді вилетіла у вікно; він знав, що вона хотіла його побачити перед тим, як вирушати на полювання. Гаррі сказав місіс Візлі «на добраніч», одягнув піжаму й ліг у ліжко. Відчув під наволочкою щось тверде. Понишпорив і знайшов липку фіолетово-помаранчеву цукерку, в якій упізнав батончика-блювончика. Усміхнувшись він перевернувся на бік і одразу заснув.
Минуло всього кілька секунд, як здалося Гаррі, і його розбудив гарматний залп, з яким розчинилися навстіж двері. Сівши на ліжку, він почув, як з шурхотом розсуваються штори: в очі боляче вдарило сліпуче сонячне світло.
Затуляючись однією рукою, другою він почав намацувати окуляри.
- Шотуттаке?
- А ми й не знали, що ти вже тут!-прокричав радісний голос і хтось ударив Гаррі по потилиці.
- Роне, не бий його - у дівчачому голосі чувся докір.
Гаррі нарешті знайшов окуляри і нап'яв їх на носа, але світло було таке яскраве, що він і далі майже нічого не бачив. Перед ним хиталася висока розмита тінь; він закліпав, і тінь помалу перетворилася на широко усміхненого Рона Візлі. -Усе кльово?
- Краще не буває, - Гаррі потер потилицю і знову впав на подушку - А в тебе?
- Непогано,-Рон підтяг картонну коробку й сів на неї - Коли ти тут з'явився? Мама оце аж зараз нам сказала!
- Десь о першій ночі.
- А з маґлами все гаразд? Вони до тебе добре ставилися?
- Як завжди, - відповів Гаррі, а Герміона тим часом сіла на краєчку ліжка. - Зі мною вони майже не розмовляли, але мені так навіть більше подобається. А як ти, Герміоно?
- Ой, та зі мною все добре, - сказала Герміона, уважно дивлячись на Гаррі, мов на хворого.
Він розумів, чим це викликано, але не мав найменшого бажання обговорювати Сіріусову смерть чи якісь інші скорботні теми, тому запитав:
- А котра вже година? Я що, пропустив сніданок?
- Про це не журись, мама тобі все принесе; вона вважає, що ти страшенно схуд, - закотив очі Рон. - То що там відбувалося?
- Нічого такого. Я собі нидів у тітки з дядьком.
- Ой, не треба понтів - скривився Рон. - Ти ж десь був з Дамблдором!
- Там не було нічого цікавого. Він хотів, щоб я йому допоміг умовити одного старого вчителя повернутися з пенсії. Такий собі Горацій Слизоріг.
- А-а, - Рон був помітно розчарований. -А ми думали…
Герміона застережливо зиркнула на Рона, і Рон на повній швидкості змінив курс.
- …ми так і думали, що нічого цікавого.
- Та невже? - пирхнув Гаррі.
- Так… так, бо Амбриджки вже немає, тож ясно, що нам потрібен новий учитель захисту від темних мистецтв. Ну, е-е, і який він?
- Схожий на моржа і був колись вихователем Слизерину,-пояснив Гаррі.- Що з тобою, Герміоно?
Герміона увесь цей час дивилася на нього так, ніби чекала, що от-от проявляться якісь дивні симптоми. Поспіхом вона зобразила непереконливу усмішку.
- Та ні, нічого! То, гм, як по-твоєму, добрий учитель вийде зі Слизорога?
- Не знаю, - знизав плечима Гаррі. - Гірших за Амбриджку бути не може.
- Я знаю ще гіршу за Амбриджку, - пролунало від дверей. У кімнату з роздратованим виглядом зайшла, горблячись, молодша Ронова сестра. - Привіт, Гаррі.
- Що з тобою? - здивувався Рон.
- Це все вона, - буркнула Джіні, з розгону сідаючи на ліжко біля Гаррі. - Я від неї скоро здурію.
- А що вона тепер зробила? - співчутливо поцікавилася Герміона.
- Та так зі мною говорить… наче мені три рочки! -Я знаю, - Герміона стишила голос. - Вона цікавиться лише собою.
Гаррі був приголомшений, що Герміона так відгукується про місіс Візлі, й тому чудово зрозумів Рона, коли той сердито кинув:
- Ви можете хоч на п'ять секунд дати їй спокій?
- О, давай, захищай її, - огризнулася Джіні. - Ми знаємо, що ти нею захоплений.
Ці слова якось не пасували до Ронової матері; відчуваючи, що він чогось не розуміє, Гаррі запитав:
- Про кого це ви?…
Відповідь на своє запитання він одержав, ще й не договоривши. Двері спальні знову рвучко відчинилися, й Гаррі інстинктивно з такою силою смикнув на себе ковдру, що Герміона й Джіні попадали з ліжка. У дверях стояла дівчина такої запаморочливої вроди, що в кімнаті раптом наче забракло повітря. Висока й струнка, з довгим білявим волоссям, вона, здавалося, випромінювала легеньке сріблясте сяйво. А довершувала це досконале видіння важка таця зі сніданком в її руках.
- 'Аггі, - вимовила вона гортанним голосом. - Тсе бульо дюже довго!
Дівчина переступила поріг і пішла до нього; за нею дріботіла сердита місіс Візлі.