Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-29-6
- Переводчик: Виктор Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Гаррі раптом яскраво уявив величезного роздутого павука що плете навколо себе павутину і смикає то за ту, то за ту ниточку; підтягаючи ближче великих смачних мух
- Я тобі це все розповідаю, - вів далі Дамблдор, - не для того, щоб налаштувати проти Горація… або, як маємо його тепер величати, професора Слизорога… а для того, щоб ти був напоготові. Він обов'язково спробує додати тебе, Гаррі, до своєї колекції. Ти став би там найкоштовнішим каменем: «Хлопчик, що вижив»… або, як тебе тепер називають, "Обранець".
На цих словах Гаррі відчув холод, який не мав нічого спільного з туманом, що їх оточував. Йому згадалися інші слова, почуті кілька тижнів тому, слова, що мали для нього жахливе й особливе значення:
"Разом їм жити не судилося…" Дамблдор зупинився біля церкви, яку вони проминали раніше. - Прийшли, Гаррі. Тримай мене за руку.
І хоч Гаррі вже був готовий до явлення, та все одно не отримав від нього великої втіхи. Коли тиск зменшився і він знову міг дихати, то виявив, що стоїть біля Дамблдора на сільській дорозі, а попереду видніється кривобокий силует його другої найулюбленішої в світі будівлі - «Барлогу». Розвіявся жах, яким він щойно був охоплений- вигляд цієї хати не міг не поліпшити йому настрою. Там був Рон… а ще місіс Візлі, котра куховарила найкраще за всіх на світі…
- Гаррі, якщо не заперечуєш, - сказав Дамблдор, коли вони зайшли у двір, - я хотів би перемовитися з тобою кількома словами, перш ніж попрощатися. Наодинці. Може, отут?
Дамблдор показав на занедбану кам'яну прибудову, де Візлі тримали свої мітли. Розгублений Гаррі зайшов за Дамблдором у скрипучі дверцята приміщення, трохи меншого середнього розміру шафу. Дамблдор засвітив кінчик своєї чарівної палички, щоб та палала, як смолоскип, і всміхнувся до Гаррі.
- Сподіваюся, ти мені пробачиш, що про це згадую, Гаррі, але я радий і навіть трохи пишаюся тим, як ти добре даєш собі раду після всього, що сталося в міністерстві. Дозволь мені сказати, що Сіріус, мабуть, теж би тобою пишався.
Гаррі проковтнув слину, у нього пропав голос. Він не думав, що зможе говорити про Сіріуса. Боляче було чути, як дядько Вернон питав: «Його хрещений батько мертвий?». Ще гірше було, коли Сіріусове ім'я мимохіть згадав Слизоріг.
- Це жорстоко, - м'яко вів далі Дамблдор, - що ви з Сіріусом так мало бували разом. Таке гірке завершення дружби, що мала тривати довго.
Гаррі кивнув, пильно втупившись у павука, що ліз по капелюхові Дамблдора. Він бачив, що Дамблдор усе розуміє, можливо, навіть підозрює, що доки йшов його лист, Гаррі увесь той час у Дурслів тільки й робив, що лежав на ліжку, нічого не їв і дивився в затуманене вікно, а на душі в нього була холодна пустка, яку він звик пов'язувати з дементорами.
- Просто важко усвідомлювати, - тихенько вимовив нарешті Гаррі, - що він ніколи більше не напише.
Очі йому раптом запекли і він закліпав. За межами Гоґвортсу існувала особа, яка, наче батько, дбала про нього за будь-яких обставин, дбала, хоч би там що - і це було в його житті найкраще… а тепер поштові сови вже ніколи не принесуть йому цієї радості…
- Сіріус дав тобі багато такого, чого ти раніше не знав, - лагідно сказав Дамблдор. - Я розумію, що ця втрата непоправна…
- Та поки я був у Дурслів, - голос у Гаррі знову зміцнів, - я збагнув, що не можу закритися від усіх або… зламатися. Сіріус теж би цього не хотів, правда? І взагалі, життя таке коротке… от хоч би мадам Боунз, чи Емеліна Венс… наступним можу стати я. Та якщо так, - сказав він палко, дивлячись прямо в сині Дамблдорові очі, що світилися в сяйві чарівної палички, - нехай я заберу з собою стільки смертежерів, скільки зможу, і Волдеморта теж, якщо подужаю.
- Це сказано сином своїх батьків і справжнім хрещеником Сіріуса! - виголосив Дамблдор, схвально поплескавши Гаррі по спині. - Знімаю перед тобою капелюха… тобто зняв би, якби не боявся засипати тебе павуками.
А тепер, Гаррі, пов'язана з цим тема… я так розумію, що минулі два тижні ти отримував «Щоденного віщуна»?
- Так, - відповів Гаррі і серце його забилося швидше.
- Тоді ти мав помітити, що інформація про твої пригоди в залі Пророцтв не просто просочувалася, а текла рікою?