Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
4. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
5. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому порядку, передбаченому законодавством.
(Із змін, від 17.09.2008, 03.03.2009, 14.04.2009)
1. У ч. 1 ст. 245 ЦК формулюється загальне правило, згідно з яким форма довіреності повинна відповідати формі, в якій згідно із законом повинен вчинятися право- чин. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення правочину, що згідно із законом не потребує такої форми (ч. 2 ст. 208 ЦК), ч. 1 ст. 245 ЦК не підлягає застосуванню.
2. Із ч. 1 ст. 245 ЦК випливає, що на здійснення правочину, що потребує письмової форми, але не потребує нотаріального посвідчення, довіреність за загальним правилом не повинна посвідчуватись узагалі. Достатньо підпису фізичної особи, що видала довіреність. Із законодавцем вступати в дискусію можна, але ж не при застосуванні правових норм. Тому такі довіреності є дійсними. Але ж і третя особа, стосовно якої представник учиняє правочин, має право вимагати доказів, які б достовірно підтверджували справжність підпису на довіреності особи, від імені якої діє представник. При цьому третя особа не повинна розглядатись як експерт. Іншими словами, третя особа завжди має право відмовитись від укладення договору з представником, що діє на підставі довіреності, що не посвідчена нотаріально або іншим чином, передбаченим ст. 245 ЦК.
3. Стосовно довіреності, що видається в порядку передоручення, встановлена нотаріальна форма. Це правило не поширюється на довіреності, передбачені ч. 4 ст. 245 ЦК, а також на довіреності, що видаються органами юридичної особи на право здійснення правочинів від її імені, оскільки орган юридичної особи є її представником, але не діє в порядку доручення.
4. Перший абзац ч. 3 ст. 245 ЦК застосовується тільки щодо військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах. Це правило не поширюється на інші види лікувальних закладів, а також на інших осіб, крім прямо тут зазначених, зокрема, на працівників таких закладів. Хоч оформлення довіреності й не вимагає такої екстреності, як це часом необхідно щодо заповітів, стаття, що коментується, називає широке коло посадових осіб, які вправі посвідчувати довіреності зазначених осіб (це — не тільки керівники названих закладів та їх заступники з медичної частини, але й старші та навіть чергові лікарі).
5. Абзац другий ч. З ст. 245 ЦК дає право посвідчувати довіреності командирам (начальникам) військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів. Абзац другий ч. 3 ст. 245 ЦК викладений нелогічно і без дотримання норм української мови. І все ж це не є підставою для заперечення юридичної сили правових приписів, що випливають із цього законодавчого положення. Зміст цих правових приписів можна з'ясувати, якщо не враховувати сполучник «а» у випадку, коли він вживається тут вдруге. Довіреності військовослужбовців командир (начальник) вправі посвідчувати без обмежень. Довіреності робітників і службовців (працівників) військових частин, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців посвідчуються командирами (начальниками) тільки у випадках, якщо в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів немає нотаріусів, посадових осіб та органів, яким надано право вчиняти нотаріальні дії.
6. Установи виконання покарань визначаються в ч. 2 ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу [43]. Слідчий ізолятор — це місце досудового ув'язнення (частина третя ст. 155 КПК [27]).
7. Із абзацу четвертого ч. З ст. 245 ЦК випливає, що законодавець передбачає наявність у кожному населеному пункті, де немає нотаріусів, посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої посвідчувати довіреності, крім довіреностей, про які зазначається в цьому абзаці.
8. Довіреності, зазначені в ч. 4 ст. 245 ЦК, можуть бути посвідчені організацією за місцем роботи або навчання довірителя, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання, а також стаціонарною лікувально-профілактичною установою, в якій довіритель перебуває на лікуванні. Щоб уникнути фактів заперечення юридичної сили довіреностей, їх слід посвідчувати підписом керівника відповідної організації або установи та печаткою. Однак ч. 4 ст. 245 ЦК не вимагає обов'язкового посвідчення довіреності підписом керівника. До категорії посадових осіб, що мають право засвідчувати такі довіреності, в даному випадку слід віднести будь-якого працівника, якому відповідно до посадової інструкції або інших внутрішніх документів доручено посвідчувати довіреності, та підпис якого відповідно до тих же документів може скріплюватись печаткою організації.