Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
9. Організації та установи, названі в ч. 4 ст. 245 ЦК, вправі посвідчувати не всі довіреності, а лише наступні: 1) на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами; 2) на одержання авторської винагороди, винагороди за використання суміжних прав і прав на об'єкти промислової власності; 3) на одержання пенсій, допомог і стипендій; 4) на одержання кореспонденції, в тому числі грошей за поштовим переказом, посилок.
10. Довіреності на вчинення правочинів та інших юридичних дій на території інших держав оформляються відповідно до загальних правил. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р. [19] (Конвенція ратифікована Україною 10 листопада 1994 р. Її учасниками є Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна) передбачає, що документи, які виготовлені або посвідчені установою або спеціально уповноваженою на те особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою в одній із держав — учасниць Конвенції, приймаються на території інших держав — учасниць Конвенції без будь-якого спеціального посвідчення (ст. 13). Отже, на території України діють довіреності, видані та посвідчені установами або спеціально уповноваженими особами інших держав — учасниць Конвенції від 22 січня 1993 р., якщо вони видані або посвідчені відповідно до законодавства країни, в якій документ був виданий або посвідчений, з прикладенням гербової печатки. Проте належить ураховувати, що довіреність має бути викладена мовою, що зрозуміла посадовій особі, що здійснює юридичні дії стосовно представника. В іншому випадку виникає необхідність у перекладі довіреності та нотаріального посвідчення відповідно до ст. 79 Закону «Про нотаріат» [75].
11. Порядок застосування на території однієї держави довіреностей, виданих і посвідчених установою або уповноваженою особою іншої держави, визначається Конвенцією, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 5 жовтня 1961 р. (т. з. Гаагською Конвенцією) [11]. Учасницями Конвенції є такі держави: Австралія, Австрія, Андорра, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Багами, Барбадос, Білорусь, Беліз, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бруней-Даруссалам, Вірменія, Венесуела, Греція, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Китай (Спеціальний Адміністративний район Гонконг), Латвія, Лесото, Ліберія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Македонія, Малаві, Мальта, Маршалові Острови, Мексика, Нідерланди, Німеччина (Федеративна Республіка), Норвегія, Панама, Південна Африка, Португалія, Російська Федерація, Сальвадор, Самоа, Сан-Мартино, Свазіленд, Сейшели, Сент-Кітс і Невіс, Словенія, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Суринам, Тонга, Туреччина, Угорщина, Україна, Фіджі, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція, Японія. Україна ратифікувала зазначену Конвенцію Законом, що прийнятий 10 січня 2002 р. Конвенція набула чинності для України 22 листопада 2003 р. У зв'язку з приєднанням України до Конвенції Бельгія і Федеративна Республіка Німеччина заявили про свої заперечення. У зв'язку з цим на території названих країн не можуть прийматись не- легалізовані довіреності, засвідчені в Україні, а на території України — довіреності, засвідчені в цих країнах.
Гаагська Конвенція передбачає звільнення офіційних документів, у тому числі довіреностей від легалізації. Однак передбачається проставлення на документах так званого апостиля, який підтверджує справжність підпису, статус, в якому виступала особа, яка підписала документ, і справжність печатки або штампа, якими скріплений документ. Держави — учасниці Гаагської конвенції повинні призначити органи, що уповноважені проставляти апостиль. Кабінет Міністрів надав повноваження проставлення апостилю Міністерству освіти і науки (на офіційних документах, виданих навчальними закладами, державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що стосуються сфери світи і науки), Міністерству юстиції (на документах, що видаються органами юстиції, судами, а також на документах, що оформляються нотаріусами України), Міністерству закордонних справ (на всіх інших видах документів). Правила проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджені спільним наказом зазначених міністерств [358].