Навколо Парнасу: Літературні бувальщини
- Автор: Артемчук Ігор М.
- Год: 1989
- Язык: украинский
- Год: Дніпро
- ISBN: 5-308-00317-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Навколо Парнасу: Літературні бувальщини». Краткое содержание книги:
Н 15
— Є серед них один чудовий поет — Маяковський. Хтось запитав:
— Що ж у нього чудового?
Блок відповів, як завжди, коротко — одним словом: — Демократизм.
СКІЛЬКИ ЛЮДИНІ ПОТРІБНО КНИЖОК
Після зустрічі з поетами у Будинку мистецтв студенти запитали О. Блока про те, які книжки він хотів би мати, опинившись на безлюдному острові. Блок відповів, що людині для читання потрібно всього сто книжок, і першою назвав Євангеліє. Далі — однотомники Пушкіна, Лєрмонтова, Тургенєва, Кольцова, Баратинського, Батюшкова, Державіна.
Микола Чуковський рахував вголос, а Блок продовжував: «Анна Карені на», «Війна і мир», оповідання Льва Толстого, російські казки в трьох томах, казки братів Грімм, казки Гауфа, Перро, норвезькі казки, два-три романи Бальзака, німецьких романтиків три томи, три томи Чехова.
Блок замовк, міркуючи про себе.
— Ще необхідно взяти два романи Достоєвського.
— «Біси»? — втрутився хтось.
— Ні, оповідання і «Підліток». Ще...
— А себе, Олександре Олександровичу, хіба не візьмете?
Блок розвів руками і відповів:
— Коли ви, товаришу, збиратиметесь на безлюдний острів і почнете відбирати для себе сто книжок — що ж, візьміть і Блока.
ВІДПОВІДЬ ПУБЛІЦИСТУ
Костянтин Федін згадує, як до Блока — після виголошення в Будинку літераторів промови «Про призначення поета» — проштовхався якийсь публіцист і запитав:
— Який ви крок зробили після «Дванадцяти», Олександре Олександровичу?
— Ніякого,— рівно і суворо обізвався Блок,— я зараз думаю так само, як і тоді, коли писав «Дванадцять».
Михаїл Садовяну
1880—1961
ГІМНАЗИСТ-РОМАНІСТ
У школі Михаїла Садовяну цікавили уроки історії. Хлопчик дуже любив читати, а бібліотек тоді не було, і діставати книжки доводилося важко. Одного разу він навіть повідрізував усі гудзики зі свого одягу і віддав їх за те, щоб прочитати цікаву книжку. А в тринадцять років Михаїл Садовяну вирішив сам написати великий пригодницький роман у чотирьох томах під назвою «Гайдук Флоря Корбяну» — про відчайдушного народного месника. Та він завершив лише перший том. Друзі-гімназисти з великим захопленням читали рукопис, поки його не відібрав учитель французької мови, який тоді й не підозрював, що цей учень стане письменником і гордістю рідного народу.
ПИСЬМЕННИК І КОРОЛЬ
Першої повоєнної осені Борису Полевому і скульптору Вірі Мухіній довелося бути на урочистому рауті в Бухарестській філармонії.
У центральній ложі, оточений придворними в розшитих золотом мундирах, з'явився король.
При його появі всі присутні встали, крім однієї людини.
Це був літній чоловік, який сидів непорушно і ніби й не помічав, що відбувається навколо.
Полевой запитав румунського товариша, хто це. Той здивовано подивився на нього:
— Як хто? Садовяну. Михаїл Садовяну.
СТО ТОМІВ
Герой Соціалістичної Праці Румунії, лауреат Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» Михаїл Садовяну написав багато цікавих романів, повістей, оповідань, віршів, казок, статей і нарисів — створив цілу бібліотеку, в якій більше ста книжок.
Михаїла Садовяну запитали, які умови для роботи письменника він вважає найбільш сприятливими.
Видатний прозаїк відповів:
— Письменник повинен уміти працювати завжди і всюди, навіть у негоду під кроною придорожнього дуба.
А. Ю. Тесленко
1882—1911
НЕПОКІРНИЙ
Літературознавці відзначають, що в українській літературі початку XX століття не було більш трагічної постаті, ніж Архип Тесленко.
Восени 1906 року за сфабрикованим харківецькими куркулями «громадським» присудом Тесленко був осуджений на заслання у Вологодську губернію. Поки чекав суду у гадяцькій в'язниці, заслання замінили на Вятську губернію, де Тесленко пробув недовго. За вимогою слідчого його відправили етапом на суд до Лубен у справі нападу на справника. Письменника виправдали через відсутність доказів, і тоді — знову етап у Вятську губернію, де він захворів на тиф і перебував у шпиталі Бутирської в'язниці. І знову тяжкий етап — тільки для того, щоб, діставшись на місце заслання, наступного дня, 27 грудня 1908 року, одержати звістку, що строк заслання скінчився.