Суспільно-політичні твори

Щільну завісу над цими контактами відкривають три листи Миколи Міхновського до Осипа Маковея, який у 1895-1897 рр. був редактором чернівецької «Буковини». Листи датовані 1897-1898 рр.[160]. Їх опублікував у 1937 р. галицький письменник і громадський діяч Франц Коковський у львівському часописі «Назустріч», а Сергій Квіт подав у 1994 р. їх передрук[161]. У першому листі, відісланому з Києва 15 грудня 1897 р., Микола Міхновський писав: «.. .Я з роскішним усміхом споминаю чудовий Львів і любих русинів, що так ласкаво, так щиро вітали мене у Львові. Між ними Ви. Ті спомини лишаться мені на ціле життя». У цьому ж таки листі Міхновський просить О. Маковея передати Михайлу Павлику у Львів, що справа, яка стосується Павлика, «на днях закінчиться ... у той, чи інший бік — тепер уже йдуть підготовляючі роботи (бо навіть у таких справах доводиться політикувати)». Нам невідомо, про яку справу йшлося. Важливий сам тон листа, який характеризує відносини між Міхновським та Маковеєм і Павликом — досить теплі й щирі.

Ці відносини передбачали тривалі розмови і дискусії, в яких співрозмовники не могли обійти надзвичайно популярне тоді в громадсько-політичних колах Г аличини й Наддніпрянщини питання про майбутнє України. Зокрема, Михайло Павлик, який свого часу разом з Іваном Франком був засновником Української радикальної партії, у ці роки переживав складний процес переходу на самостійницькі позиції, а Микола Міхновський шукав у Галичині додаткових підстав для утвердження на цих позиціях. Обох цікавило питання про ставлення до російських соціалістів. Здається, тут не було розбіжностей. Павлик ще у 1886 р. у листі до Драгоманова передрікав: «Я пев-нісінький, що в Росії скінчиться на тім, що “російські революціонери” стануть стовпами реакції status quo на другий день після революції»[162].

У другому листі Міхновський дякує Маковею, що той турбується про пересилку йому часопису «Буковина» і цікавиться сімейним станом і джерелами існування письменниці Ольги Кобилянської: «Чи заміжня, чи ні? Коли має, крім професії письменниці — ще якусь — то яку саме?»[163]. Третій лист Міхновського наводимо повністю з дотриманням особливостей тексту[164].

Київ

Шановний добродію!

чиніть ласку, пришліть мені «Царівну» Кобилянської й вашу «Одирму» на тую адресу, на яку йде «Буковина». Більше нічого не додавайте, Попереду, коли Ваша ласка, зараз, пришліть «Царівну». Посилаю два карбованці.