Тягар пристрастей людських
- Автор: Моэм Сомерсет Уильям
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-4783-3
- Переводчик: Елена Даскал
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Тягар пристрастей людських». Краткое содержание книги:
Філіп почувався щасливим.
107
Завідувач, містер Семпсон, відчув до Філіпа симпатію. Він був дуже ефектним чоловіком, і дівчата з його відділу запевняли, що не здивуються, якщо він побереться з котроюсь із заможних відвідувачок. Містер Семпсон жив за містом і частенько дивував співробітників, перевдягаючись на роботі у вечірнє вбрання. Іноді чергові, прибираючи наступного ранку, бачили, як він повертається в тому ж костюмі, і з серйозним виразом обличчя підморгували одне одному, поки завідувач переодягався у сюртук. У такі дні, вислизаючи з бюро, щоб поспіхом поснідати, містер Семпсон і сам підморгував Філіпу, підіймаючись нагору сходами і потираючи руки.
— Оце так ніч! Оце так ніч! — казав він. — Чесне слово!
Завідувач запевнив Філіпа, що крім нього, у крамниці більше немає джентльменів, і вони вдвох — єдині тут, хто розуміється на житті. Сказавши це, чоловік чомусь раптом змінився, почав називати юнака «містере Кері», а не «старий друже», прибрав поважного вигляду, гідного посади завідувача, і нагадав Філіпові, що він у крамниці простий службовець.
«Ліннс і Седлі» щотижня отримували з Парижа модні журнали і пристосовували надруковані там моделі до потреб англійського споживача. Їхні клієнти були особливими. Здебільшого це були панянки з невеликих промислових містечок, занадто елегантні, щоб шити собі сукні вдома, і недостатньо добре знайомі з Лондоном, аби знайти собі гарну й недорогу кравчиню. Окрім них, хай там як це непристойно, послугами крамниці користувалося чимало актрис м’юзик-холів. Цих клієнток містер Семпсон знайшов особисто і неабияк цим пишався. Спочатку вони купували у «Ліннс і Седлі» сценічні костюми, а потім він переконав багатьох дівчат замовляти тут для себе увесь інший одяг.
— Не гірше, ніж у Пакен[326], і вдвічі дешевше, — запевняв він.
Він спілкувався з клієнтками переконливим приятельським тоном, який їм так подобався, і потім вони казали одна одній:
— Який сенс викидати гроші на вітер, якщо у «Ліннс і Седлі» можна купити піджак і спідницю, які ніхто не відрізнить від паризьких?
Містер Семпсон надзвичайно пишався своєю дружбою із зірками, чиї костюми він шив. Пообідавши у неділю о другій годині з міс Вікторію Вірґо в її чарівному будинку в Тулз-Гілл, назавтра він розважав увесь відділ найменшими деталями: «Вона була вбрана у ту світло-блакитну сукню, що ми їй пошили (закладаюся, вона нікому не каже, що сукня від нас); я мусив визнати, що якби не намалював цю модель власними руками, ніколи б не здогадався, що вона не від Пакен». Жіночий одяг ніколи не цікавив Філіпа, але поступово, посміюючись над собою, юнак відчув професійний інтерес. Він розумівся на кольорах краще за всіх співробітників у відділі, а з часів свого навчання в Парижі пам’ятав дещо про контури. Містер Семпсон був неосвіченим, однак розумів свою некомпетентність і майстерно умів поєднувати поради інших людей, тому повсякчас радився зі службовцями свого відділу і вигадував нові моделі. Чоловік швидко зрозумів ціну Філіпової критики. Однак, він залишався страшенно заздрісливим і ніколи не зізнався би, що користується чиєюсь порадою. Змінюючи ескіз згідно з Філіповими підказками, Семпсон завжди казав:
326
Жанна Пакен — французька художниця-модельєр, одна з перших видатних жінок-кутюр’є.