Тягар пристрастей людських

Результат абсолютно не відповідав зусиллям. За бурхливі фантазії юності доводиться платити гіркотою від втрати ілюзій. Біль, хвороби і нещастя невпинно тягнули шальки донизу. Що все це означає? Кері подумав про власне життя, про благородні надії на самому його початку, про обмеження, поставлені власним тілом, про нестачу друзів та брак тепла в юності. Схоже, він завжди чинив так, як вважав за найкраще, а в результаті виявився справжнім невдахою! Хтось не мав перед ним переваг і став успішним, а хтось перевершував його в усьому, однак не досягнув нічого. Схоже, все вирішує випадок. Дощ шмагав однаково правого і винного, не цікавлячись чому і для чого.

Подумавши про Кроншоу, Кері пригадав перський килим, який чоловік подарував йому, запевняючи, що там ховається відповідь на запитання про сенс життя. І несподівано істина відкрилася Філіпові. Він усміхнувся: тепер, коли все було зрозуміло, слова Кроншоу здавалися однією із загадок, над якими ти ламаєш голову, аж поки тобі не підкажуть, а потім не вдається збагнути, як можна не відповісти на неї. Відповідь була очевидна. Життя не має сенсу. На Землі — супутнику зірки, що мчить у космосі, життя виникло під впливом певних умов, які були частиною історичного розвитку планети; точнісінько так само, як з’явилося, за певних умов людство зникне. Людина не важливіша за інші форми життя і з’явилася як реакція на природне середовище, а не як вершина усього сущого. Філіп пригадав історію про східного правителя, котрий захотів дізнатися всю історію людства. Один мудрець приніс йому п’ятсот томів, але зайнятий державними справами король наказав йому скоротити написане. За двадцять років мудрець повернувся з п’ятдесятьма томами, але правитель уже був занадто старий, щоб читати стільки товстих книжок, тож наказав йому ще раз скоротити їх. Минуло ще двадцять років, і старий та сивий мудрець приніс правителеві одну-єдину книжку, де були зібрані знання, яких шукав правитель, проте цар помирав і не мав часу навіть на один том. І тоді мудрець переказав йому історію людства одним реченням: людина народжується, людина страждає і людина помирає. У житі немає сенсу, а людське існування безглузде. Нікого не турбує, народилася людина чи ні, живе вона чи померла. Життя незначуще, а смерть не має наслідків, зловтішався Філіп так само, як зловтішався дитиною, скинувши з пліч тягар віри в Бога. Тоді йому здавалося, наче він позбувся останнього вантажу відповідальності, і вперше він почувався по-справжньому вільним. Його непомітність раптом стала його силою, і Філіп відчув, що може позмагатися з жорстокою долею, яка постійно його переслідувала: якщо життя безглузде, світ втрачає свою жорстокість. Жодна людська дія чи бездіяльність не мають значення. Провали більше не були важливими, а успіх дорівнював нулю. Філіп був найбездумнішим створінням у людському вихорі, що на коротесеньку мить захопив поверхню планети; і водночас він був усемогутнім, адже розтлумачив хаос і осягнув таємницю небуття. У запаленій Філіповій уяві думки зіштовхувалися одна з одною, і юнак глибоко дихав від радісного задоволення. Хотілося співати і стрибати. Давно вже він не почувався таким щасливим.