Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Келен постаралася якомога краще подбати про коней і принесла їм води в відрі зі щільної промасленої тканини, що виявилося серед речей Річарда. Коли він покінчив зі збором дров, він виявив кілька річкових форелей на своїй рибальській снасті. Вона вирішила не докучати його розпитуваннями про них обох, і просто спостерігала, як він чистить рибу і кидає тельбухи у вогонь, щоб не привертати увагу тварин запахом. Їй було нестерпно боляче від одержуваних відповідей. Крім того, він вже дав відповідь на найважливіше питання: вона просто підходила йому в якості дружини.
Їй було цікаво, чи зустрічався він з нею хоча б до того моменту, перш ніж дав згоду на цей шлюб. Вона уявила, якою це, напевно було нерадісною подією для Ніккі бачити, як людина, яку вона любила, одружується на комусь іншому зовсім не по романтичних, а по практичних мотивах.
Келен відкинула ці думки, що зводилися до одного і того ж.
— Навіщо ми йдемо в Тамаранг? — Запитала вона.
Річард відірвав погляд від риби, яку він чистив, і підняв очі.
— Ну, давним-давно, у Великій війні, три тисячі років тому, люди вели ту ж саму битву, в якій тепер боремося і ми — війну, щоб захистити себе від тих, хто хоче знищити магію і будь-який прояв свободи.
— Люди, захищаючись від цієї агресії, настворювали безліч надзвичайно небезпечних магічних речей, що створювалися ними на протязі багатьох століть — і після війни помістили ці речі в місце, назване Храмом Вітрів. Потім, щоб підстрахуватися від того, щоб все це не потрапило в руки ворога, вони перенесли храм в підземний світ.
— Вони перенесли храм у світ мертвих?
Річард кивнув і виклав кілька великих листків.
— Під час війни чарівники з обох сторін начаклували жахливі знаряддя — створені закляттями та ще чимось подібним. Але частина цієї зброї була зліплена з людей. Саме так і з'явилися соноходці. Вони були створені з людей, захоплених у Каска — предків Джилліан.
— І тоді ж було створено Вогняний Ланцюг? — Запитала вона. — Під час тієї Великої війни?
— Ага, — підтвердив він, покриваючи листя шаром глини. — Інші чарівники невпинно трудилися над тим, щоб протистояти речам, що були створені ворогами. Скриньки Одена, наприклад, були створені під час тієї Великої війни, щоб протистояти заклинанню Вогняного Ланцюга.
— Я пам'ятаю, як Сестри обговорювали це з Джеганем.
— Ну, так от, в цілому — це досить заплутана і складна історія, але сенс в тому, що зрадник по імені Лотрейн увійшов до Храму Вітрів, що був захований глибоко в підземному світі. Він потай запустив якісь заклинання, які колись в майбутньому стануть основною причиною виникнення Ордена, коли настане потрібний час.
— Вони думали, що війна розгориться знову?
— Завжди були, і завжди будуть ті, кого веде ненависть і хто захоче в своїх негараздах звинуватити тих, хто щасливий, хто творить і будує.
— І який характер був у запущених Лотрейном заклинань?
Річард звів очі.
— Поряд з іншими речами, він влаштував так, що соноходець одного разу знову з'явиться у світ життя. Джеган і є цей соноходець.
Річард закінчив обгортати рибу в листя і глину і поклав невеликі згортки в тліюче вугілля на краю вогню.
— Після цього люди з іншого боку послали Першого Чарівника в Храм Вітрів. Його звали Барах. Він був бойовим магом. У свою чергу, він влаштував так, що народиться бойовий маг і спробує зупинити сили, які намагаються ввергнути людство в епоху темряви.
Келен підтягла коліна наверх і укутала в свою ковдру, щоб зігрітися, поки вона слухала цю історію.
— Ти маєш на увазі, що з того часу не було ніяких бойових магів?
Річард заперечливо похитав головою.
— Я — перший майже за три тисячі років. Барах, тим не менше, зробив щось в храмі, щоб гарантувати, що одразу після соноходця народиться бойовий маг, щоб продовжити боротьбу. Я — той маг і народився тому, що Барах потурбувався про це тоді.
Розуміючи, що той, хто повинен буде народитися, нічого не буде знати про свої здібності, Барах повернувся і написав книгу з назвою «Секрети Сили Бойового Мага». Він зробив так, що його дружина, Магда Сірусом, яку він шалено любив, забрала цю книгу подалі від інших і приховала її спеціально для мене. Він зробив все можливе, щоб упевнитися в тому, що ніхто, крім мене не роздобуде цю книгу.
Коли Магда Сірусом відправилася в то подорож, щоб заховати «Секрети Сили Бойового Мага», Барах убив себе.