Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця

Вона кивнула і, придушуючи бажання розплакатися, намагалася зобразити незворушне обличчя і сховатися під цією маскою. У той момент вона не ризикувала випробувати свій голос. Вона не розуміла, з чого раптом дозволила своєму серцю обігнати розум. Вона не знала, чи зможе встояти на ногах.

Річард зціпив виски, притиснувши їх вказівним і великим пальцями, якийсь час він пильно дивився в землю.

— Келен… послухай мене. Я поясню тобі все, абсолютно все, я обіцяю, але не можу цього зробити прямо зараз. Будь ласка, просто довірся мені.

У ній спалахнуло бажання запитати, чому вона повинна довіряти людині, яка одружилася на ній не по любові, але в цей момент вона не була впевнена, що вона буде в змозі скористатися голосом.

— Будь ласка, Келен, — повторив він. — Обіцяю, що все поясню, як тільки зможу, але прямо зараз нам треба поспішати в Тамаранг.

Вона прочистила горло, нарешті, подолавши зі своїм голосом.

— Ми не можемо йти туди. Самуель сказав, що там Сікс.

Він кивнув, вислухавши її.

— Я знаю. Але я повинен потрапити туди.

— Я не повинна.

Він завмер, пильно дивлячись на неї.

— Я не хочу, щоб що-небудь ще трапилось з тобою, — промовив він, нарешті. — Будь ласка, тобі потрібно піти зі мною. Я поясню пізніше. Я обіцяю.

— І в чому сенс тягнути з поясненням?

— Тому, що ми ризикуємо померти, якщо не поспішимо. Джеган збирається відкрити шкатулки Одена. Я повинен спробувати зупинити його.

Вона не купилася на це виправдання. Якби він хотів, він давно б відповів їй.

— Я піду з тобою, якщо ти відповіси на одне питання. Ти любив мене, коли одружився на мені?

Перед тим, як відповісти, він пильно розглядав її обличчя і, нарешті, тихим голосом заговорив.

— Для мене ти була саме тією людиною, на кому я міг одружитися.

Келен проковтнула біль, придушила плач, що прагнув вирватися. Вона відвернулася, не бажаючи, щоб він побачив її сльози, і втупилася туди, де Самуель хотів заволодіти нею.

Вже давно минув час сутінків, коли їм, нарешті, довелося зупинитися. Річард хотів продовжувати шлях, але досить лісиста, скеляста і далеко не гладка місцевість навколо них — лінія гірських хребтів — просто занадто зрадницьке місце, щоб пробиратися по ньому в темряві. Тільки-тільки почав сходити новий місяць, і його вузький серп не ряснів світлом, яке могло би пробитися крізь чорний покрив хмар. Навіть те убоге світло, яке давали зірки, було приховане густими хмарами. Панував настільки темнийий морок, що було просто неможливо продовжувати шлях.

Келен просто знемагали від втоми, але коли зайнявся вогонь від розпаленого пуху під сухостоєм, що наламав Річард — вона помітила, що його стан був ще гіршим. Вона спантеличилася питанням — а чи спав він взагалі останніми днями. Розклавши огонь, він закинув рибальські волосіні і став запасатися достатньою кількістю дров, щоб їх вистачило на всю холодну ніч. Під навісом скелі у них, принаймні, був хоч якийсь захист від пронизливого вітру.