Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
— Візьмися за руків'я.
Зедд насупився ще більше.
— Навіщо це? Річард, у нас повним повно набагато більш важливих…
— Давай же! — тихо рикнув Річард.
Зедд моргнув від подібної команди. Він випростався і зробив так, як просив Річард.
І в той же самий момент погляд Зедда спрямувався на Келен. Його горіхові очі немов освітилося світлом, коли вони широко розгорнули.
— Добрі Духи… Келен, — видихнув Зедд.
Поки Зедд застиг в шоці, Річард простягнув меч жінці. Вона торкнулася руків'я. Прозріння засвітилося в її очах, коли вона дивилася на Келен, немов та просто взяла і раптово, як за помахом чарівної палички, з'явилася перед нею. Великий чоловік, у свою чергу торкнувшись рукояті, був здивований не менше.
— Я впізнаю тебе! — Сказав їй Зедд. — Я можу бачити тебе!
— Ви мене пам'ятаєте? — Здивувалася Келен.
Зедд похитав головою.
— Ні. Меч перериває саму природу впливу Вогняного Ланцюга. Але це не допомогло відновити втрачену пам'ять — але зникло сам вплив — ефект дії заклинання пропав. Я тепер бачу тебе. Я знаю, хто ти. Я не пам'ятаю тебе, але я знаю тебе. Це скоріше скидається на те, наче б бачити обличчя, яке ти знаєш, але яке не можеш згадати, звідки знаєш його.
— Зі мною те ж саме, — сказав великий чоловік.
Жінка кивком підтвердила їх висновок і щодо себе.
Зедд схопив рукав Річарда.
— Нам потрібно вибиратися звідси. Сікс ось-ось повернеться. Ми не повинні дозволити їй зловити нас тут і потрапити з нею в халепу. Вона багато більше, ніж серйозна проблема.
Річард пройшов через кімнату.
— Спочатку я повинен дещо забрати.
— Книгу? — Запитав Зедд.
Річард завмер і озирнувся назад.
— Ти знайшов її?
— Повинен сказати, що так. Де, заради всього святого, ти натрапив на цю річ?
Річард забрався на стілець і скинув пакет, втиснутий за балки.
— Перший Чарівник Барах…
— З тієї Великої війни? Той самий Барах?
— От-от, — Річард зістрибнув вниз зі стільця. — Він написав книгу, а потім заховав її, щоб тільки я зміг знайти її. Саме він влаштував усе так, щоб я народився з обома сторонами дару, оскільки хотів допомогти мені з моїми здібностями. У нього була дружина, Магда Сірусом, яка сховала книгу після того, як він повернувся з Храму Вітрів. Це довга історія, але книга чекала мене протягом трьох тисяч років.
Зедд здавався приголомшеним. Вони зібралися навколо столу коли Річард рився в пакеті, поки він не знайшов книгу і не витягнув її. Він тримав книгу так, щоб Зедд бачив.
— У мене були труднощі — в той момент я був відрізаний від мого дару, тому й не зміг її прочитати. Я розглядав всього лише порожні сторінки. Я так і не з'ясував, що Барах хотів повідати мені про мої здібності.
Зедд переглянувся з двома іншими полоненими.
— Річард, мені потрібно поговорити з тобою про те, що Барах залишив для тебе.
— Обов'язково, тільки почекай хвилинку.
З кожною перегортати сторінки, Річард хмурився все більше і більше.
— Вона як і раніше чиста, — він виглядав зніяковілою. — Зедд! Вона як і раніше порожня! Перепона з моїм Даром зломлена — це я точно знаю. Але чому я як і раніше нічого не бачу?
Зедд поклав руку на плече Річарда.
— Тому, що вона порожня.
— Для мене. Але ти зможеш прочитати її! — Він повернув відкриту книгу до старому. — Про що вона говорить?
— Вона порожня, — повторив Зедд. — У цій книзі не написано жодного рядка — взагалі нічого немає в книзі окрім порожніх сторінок, — тільки назва на обкладинці.
Старий спантеличив Річарда.
— Що ти маєш на увазі під словами «вона порожня»? Вона не може бути порожньою. Це, як передбачається, «Секрети Сили Бойового Мага»!
— Саме так, — вже серйозним тоном вимовив Зедд.
Річард виглядав убитим горем, сердитим і спантеличеним одночасно.
— Я не розумію.
— Чарівник Барах залишив тобі правило чарівника.
— Що за правило чарівника?
— Правило всіх правил. Неписане правило. Правило, невисловлене з початку часів.
Річард запустив пальці у волосся.
— У нас немає часу для загадок. Що він хотів, щоб я знав? Що є правилом?!
Зедд знизав плечима.
— Поняття не маю. Про нього ніколи не говорилося і ніколи не писалося. Але Барах хотів, щоб ти знав, що це і є таємниця, як застосувати силу бойового мага. Єдиний спосіб виразити це, упевнитися в тому, що ти зрозумів би те, що він мав намір сказати тобі, полягав в тому, щоб дати тобі неписану книгу, щоб показати неписане правило.
— Ну і як передбачається, я повинен скористатися ним, якщо я не знаю, про що мова?
— Це питання адресувати ти можеш тільки собі самому, Річард. Якщо ти той, кого припускав Барах, то ти і тільки ти зможеш скористатися тим, що він залишив тебе. Очевидно, він вважав, що це виключно важливо і коштує всіх тих халеп, через які він пройшов, а тому, — хочу сказати тобі, що це якраз те, чого ти потребуєш найбільше.