Син сонця [uk]

" Син Сонця б'ється за рід Куру, — співав Чаті під дзвін струн пандари, — батьком його був Сонячний Промінь, і сам Сур'я дав йому невразливість. Трьох шляхетних панчалів, рівних йому хоробрістю, здолав у битві Карна, і серед них — сина Друпади, якому лишив життя, бо кшатрій не стріляє в беззбройного. Нема рівних молодому звитяжцю ні на землі ні на небі! Бийся ж, відважний Карно, на славу аріям! "

Після війни з панчалами, Пандави, що також приймали участь у битві і відчули смак перемоги, стали вимагати для себе половину володінь, які належали б їхньому батькові. Дурьйодгана ж, що нині фактично правив Гастінапуром замість свого сліпого батька, не хотів про це й слухати. У синів Кунтідеві було багато прихильників в усіх варнах, бо Дурьйодгана, маючи скажений норов, не викликав у підданців особливої пошани. Багато хто хотів би бачити на його місці спокійного та розважливого Юдгіштгіру. Задавнена ворожнеча знову спалахнула чадними полум'ям. Дурьйодгана почав серйозно непокоїтись за свою владу і своє життя.

Син Дгрітараштри плекав надію, що, принаймні котрийсь з ненависних родичів накладе головою в панчалійській війні. Сподівання його не справдились, і тоді у голові Дурьйодгани визрів зловісний плян убивства братів у перших.

Карна, котрий заявився до Гастінапуру все з тою ж надією — помірятись силами з Арджуною, дізнався з неабияким розчаруванням, що Пандави разом з княгинею Кунтідеві, помандрували до сусідньої Варанавати, на свято Шіви. Дурьйодгана ж зустрів друга-воїна з великою радістю і одразу ж запросив на бенкет.

— Ти звершив багато подвигів у першій же битві, - сказав Карні Дурьйодгана опісля келишку хмільного меду, — і тебе славлять колісничні, награючи на пандарах. Чи є ти щасливим, о Вайкартано? Так, здається, тебе звуть в Анзі?

— У мене лишилась ще одна мрія, — мовив Карна усміхнувшись. Дурьйодгана захихотів:

— Ти є першим і залишишся першим. Арджуна Пхальгуна більше ніколи не підніме лука.

— Тобто? — спитав Карна заскочено.

— Варанавата далеко, — відповів загадково князь Гастінапуру, — хто — зна, що може трапитися дорогою, або на святі… Якийсь нещасний випадок… Пожежа, наприклад…

— Друже, що ти задумав? — спитав Карна тривожно, — чи не хоче князь Гастінапуру зганьбити честь свого роду?

— Тихше! — мовив син Дгрітараштри, — надходить бо час визволення! Я маю звільнитись від цього меча, що навис мені над головою!