Пульс Всесвіту
- Автор: Бабула Владимир
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: М. А. Соучек
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Пульс Всесвіту». Краткое содержание книги:
… Талановитий вчений працює над винаходом, який, на його думку, дасть змогу навіки звільнити людство від загрози атомної війни. Він створює апарат, за допомогою якого хоче знищити саме поняття війни, стерти його в мозку людини.
Але сумнівні експерименти вченого-одиночки приречені на невдачу. В дружбі і єднанні, в спільній праці в ім'я життя людство знаходить той шлях, який приводить усі народи до справді щасливого майбуття.
Автор змальовує картини цього життя, відносини між людьми нашого завтра…
Гострий сюжет, різноманітні пригоди, яких зазнають герої повісті, викликають ще більший інтерес до цього невеличкого, але яскравого і корисного твору.
Я просила органи безпеки розслідувати, що зробив з тобою Пегас. Не було виявлено нічого підозрілого. Лікарі не могли визначити причину захворювання. Вони просто порекомендували послати тебе до санаторію.
Ти повернувся звідти здоровим, але пам’ять про минуле в тебе так і не відновилась. Мої несміливі спроби нагадати тобі про журналістику, про редагований тобою журнал ти сприймав цілком байдуже. Зате наполегливо взявся за фізику і просто-таки блискавично написав наукову працю, що одразу ж висунула тебе в ряди найвидатніших учених світу…
— Пам’ятаю, пам’ятаю! — перебив я збуджено. — Мю-ефект у антигравітаційному полі!.. Ну, далі, далі!
— Пам’ять на сучасне в тебе була бездоганна. Ти без усяких зусиль вивчив кілька мов. Був веселий і життєрадісний, ніяких хворобливих явищ з боку психіки я не помічала, тому й забула з часом про Пегаса і про нещастя, яке трапилось у його квартирі.
Я згадала про Пегаса лише тоді, коли було знайдено Динценгоферів коридор. Мала нещастя розповісти хлопцям про цей потайний хід. Ну, а ті знаєш які? Точнісінька копія — тато: разом з ним нишком організували експедицію відважних та й чкурнули до Ностицевої вулиці. Спустились по мотузяній драбинці в коридор, продовбали перегородку і опинились у якійсь лабораторії, де побачили мертву людину в скляному саркофазі…
Я ковтав кожне Євине слово, як цілющі ліки. Та це й справді було так, бо до мене поверталась пам’ять, поверталась повністю.
— Так, так, пригадую! — вигукнув я радісно. — Мертвяк у підземеллі нас таки добряче налякав. Поруч його ложа я знайшов запечатаний лист. На конверті зазначалось: «Не відкривати до 1975 року». Через те що цей термін давно минув, я обережно розрізав конверт і швидко перебіг очима кілька рядків. Невідомий писав, що після багатьох розчарувань здійснює останній відважний експеримент: заподіює собі штучну клінічну смерть у досконалому захисному оточенні. Заведений апарат сповільненої дії має привести його до пам’яті.
Далі я не читав. Правда, апаратура зрадила, але, можливо, людину ще вдасться оживити.
— Про всяк випадок я лишусь тут, — сказав я хлопцям, — а ви біжіть та викличте швидку допомогу.
Хлопці подались, а я тим часом почав оглядати дивну лабораторію.
І раптом усе довкола почало мені здаватися дивно знайомим. Ось-ось пригадаю, коли я тут був… Мабуть, я напружив усю свою волю. Щось штрикнуло мені в голову — і я знепритомнів.
Певно, тільки завдяки цьому нервовому шоку до мене повернулася втрачена пам’ять. Коли я опритомнів, то зразу ж пригадав, що саме тут Пегас оглушив мене електричним зарядом. Мені навіть здалося, що це трапилось щойно: новий шок відібрав у мене усвідомлення сучасності. Всі ті прекрасні роки, які ми прожили з тобою після першого нещастя, зникли для мене.
Я одразу ж впізнав у мертвому доктора Пегаса. Сам того не усвідомлюючи, я вдруге реагував однаково на приголомшуюче відкриття; знову прагнув урятувати нещасного. Тепер я розумію, чому не побачив Пегаса, коли повернувся до підземелля після короткої відсутності. Поки я марно шукав лікаря, Пегаса забрала швидка допомога.
— А хлопці мчали додому, щоб розповісти про знахідку в підземеллі, — додала Єва. — Я негайно вирушила до Ностицевої вулиці, та було вже пізно. Спочатку я припустила, що ти поїхав до лікарні. Звідти відповіли, що тебе не бачили, однак запрошують негайно прибути… Можеш собі уявити, як я злякалась!
Головний лікар провів мене до операційного залу, де над трупом схилилося кілька лікарів, і запитав, чи знаю я цю людину. Звичайно, я його впізнала.
— Це — доктор Кржижек, який жартома називав себе Пегасом! — сказала я впевнено.
— Отже, лист правдивий! — промовив головний лікар, звертаючись до колег, і тут же знову повернувся до мене. — А чи знаєте ви, що ця людина колись важко розладнала нервову систему вашого чоловіка.
— Підозрювала, — стримано відповіла я.
— Тож прочитайте! — він мовчки подав мені лист, про який ти вже згадував.
Єва підвелась і вийняла з письмового стола блокнот.
— Я переписала сповідь Пегаса. Ось вона.
Точного тексту я вже не пам’ятаю. Він був надто плутаний, багатослівний і тільки про одне свідчив безперечно: всі фантастичні плани нещасного маніяка не справдились. У дослідженні гравітації він ані на крок не випередив сучасну науку. А те, що вважав за таємничі промені, здатні впливати на мислення людей, виявилося радіохвилями особливої форми.