Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ну ось і все, — до нього долинули слова Ліни. — Чого став, як вкопаний? Пішли додому. На сьогодні досить неймовірного.

Вона розвернулася і увійшла в ліс. Нік знову був впевнений, що до цього ніякого проходу в суцільній стіні дерев не було. А тепер їх чекала стежина і три сірі тіні на ній.

Вони поверталися по стежці, але варто було озирнутися, як вона за ними зникала. Минуло хвилин десять, поки він зважився все-таки запитати.

— Ліно, ну і що це було? Що я тільки-но бачив на галявині?

— А ти не довіряєш вже своїм очам? — з посмішкою відповіла мольфарка. — Ти ж бачив, що у нас були гості. Між іншим, вони на тебе подивитися прибули.

— Я зрозумів, але про це ми ще поговоримо окремо, — огризнувся той. — Я про інше: куди вони поділися та як це все розуміти?

— Мені здавалося, ти вже стільки побачив дивного тут, що не повинен так сприймати те, що відбулося зараз.

— Я, напевно, за той час, що був відсутній, трохи відвик від див. А ще не можу звикнути, що люди кудись зникають і звідкись з’являються. Цікаво, куди вони поділися, точніше, куди вирушили?

— Не квапся, про все ще дізнаєшся. Ось зараз підемо на нашу галявину і там поговоримо.

Як на замовлення, стежка звернула вправо і через хвилин п’ять вивела їх на вже знайому галявину, де Нік бував з Ліною і Анею. Правда, вийшли вони на неї зовсім з іншого боку, ніж раніше. І ще раз він зазначив про себе, що раніше не бачив ніякої стежки на цій галявині, крім тієї, якою вони приходили. Але після щойно побаченого він уже не надав значення таким дрібницям. Мольфарка зручно влаштувалася на одному з каменів, поруч з нею, як завжди, лягли Вова і Роксана, а Прайм розмістився біля Ніка.

— Я почну тобі зараз розповідати дивовижну історію, — сказала Ліна. — Вона буде здаватися неймовірною, але від того не стане менш правдивою. Найближчими днями ми будемо багато з тобою говорити, бо потім тобі треба буде зробити вибір і від нього залежатиме твоя доля. Якщо ти думаєш, що своїм рішенням повернутися сюди ти вже все вирішив, то не поспішай з висновками. Ти багато що дізнаєшся, та не все буде для тебе приємним.

Давай з самого початку. Всесвіт величезний, в ньому є тисячі населених планет. І повір, планета Земля, як ти її знаєш, а у нас вона називається Ео, далеко не центр Всесвіту. Я б навіть додала, дуже занедбана і нікому невідома планета. Я вже казала, що скрізь є магія і магічні потоки. Але є планети, де якимось чином магія була або вичерпана, або її дуже мало. До таких планет і належить Земля. Колись дуже давно магії на Землі було багато, і різні магічні клани покладали на неї великі сподівання. Атланти перші, хто освоїв цю планету. Вони намагалися її поліпшити: будували міста, вирощували ліси, навчали первісних людей. Але з часом вони втратили пильність. Війна з магами клану Вогню, які були дуже сильними тоді, знищила всіх атлантів та їхню цивілізацію. Під час битв було використано величезну кількість магії. Цілі континенти йшли під воду, виникали нові моря, гори. Вогненні вже думали, що отримали ласий шматок у вигляді готової планети, але втрутилися Вищі та ізолювали Землю від магічних потоків. В результаті зовнішні магічні потоки не змогли потрапляти на Землю, а магічної сили що залишилася, було обмаль. Через кілька десятиліть Вогненні покинули цю планету назавжди. Ваша планета тисячі років відновлювалася після тієї війни. Люди, які залишилися жити після загибелі атлантів, потроху почали втрачати магічні знання, які вони отримали від атлантів. Та й магічних сил було мало. Ось так сотні років жила і розвивалася цивілізація, яку ти знаєш. І через те, що магія майже не використовувалася, у вас почали розвиватися наука і промисловість. Ви стали індустріальним суспільством. Найсмішніше, що зараз рівень життя людей на Землі в тисячі разів вищий, ніж на інших магічних планетах. Там через засилля магії і неприйняття прогресу суспільства зупинилися десь на рівні вашого середньовіччя.