Тягар пристрастей людських

105

Заробітну платню отримували раз на місяць у секретаря. У цей день службовці, випивши чаю, групками приєднувалися до вишикуваної в коридорі за дверима галереї черги. До бюро заходили по одному. За столом, на якому стояли дерев’яні посудини з грошима, сидів секретар; він запитував прізвище службовця, кинувши на нього підозріливий погляд, звірявся з книжкою, оголошував суму й, узявши гроші з посудини, відраховував потрібну суму йому в руку.

— Дякую, — казав він. — Наступний.

— Дякую, — казали всі у відповідь.

Потім службовець підходив до столу другого секретаря і, перш ніж вийти з кімнати, платив йому чотири шилінги за прання, два шилінги клубних внесків і всі накладені на нього штрафи. Із рештою грошей працівники поверталися до свого відділу й чекали на завершення робочого дня. Більшість мешканців Філіпового гуртожитку мали борги перед жінкою, що продавала сандвічі, якими вони зазвичай вечеряли. Це була кумедна старушенція, надзвичайно товста, з круглим червоним обличчям і охайно прилизаним з обох боків від чола волоссям, як на ранніх портретах королеви Вікторії. Вона завжди носила маленький чорний капор і білий фартушок; рукави жінка закасувала до ліктів: вона різала сандвічі великими брудними і засмальцьованими руками, а корсаж, фартух і спідниця завжди були вкриті масними плямами. Звали її місіс Флетчер, але всі зверталися до жінки «Матінко»; службовці з крамниці їй щиро подобалися, вона називала їх своїми «хлопчиками» і ніколи не відмовлялася дати в борг наприкінці місяця. Всі знали, що Матінка Флетчер позичала кілька шилінгів тому, хто опинявся в скруті. Це була добра жінка. Їдучи у відпустку чи повертаючись назад, «хлопчики» цілували її в пухку червону щоку; тих, кого звільнили і не брали на іншу роботу, вона частенько підгодовувала, щоб вони не померли від голоду. Її велике серце подобалося «хлопчикам», і вони відповідали жінці щирою взаємністю. Усі полюбляли розповідати історію про одного чоловіка, який розбагатів у Бредфорді і володів п’ятьма крамницями: повернувшись за п’ятнадцять років, він навідався до Матінки Флетчер і подарував їй золотий годинник.