Капітани піску. Габрієла

— Ви помітили, Жоане, що в брошурі Доктора наша бабуся Офенізія дещо змінила свою зовнішність? Раніше, я це добре пам'ятаю, вона була пласкою і худою, немов чехоня. А тепер вона щось розповніла — гляньте лишень на чотирнадцяту сторінку. Знаєте, на кого вона схожа? На Габрієлу…

Жоан Фулженсіо розсміявся своїм доброзичливим, щирим сміхом:

— Хто ж в Ільєусі не закоханий у Габрієлу? Якби вона була кандидатом у префекти, вона перемогла б і Капітана, і Маурісіо, і навіть їх обох, разом узятих. Всі голосували б за неї…

— Окрім жінок…

— Жінки позбавлені права голосу, куме. Але й деякі з них теж голосували б за неї. У неї є те, чого немає ні в кого. Ви не бачили її під час новорічного свята? Хто потягнув усіх на вулицю танцювати рейзадо? Я гадаю, що Габрієла володіє силою, яка допомагає здійснювати революції і робити значні винаходи. Для мене немає більшої неприємності, аніж бачити Габрієлу поміж людьми. Знаєте, про що я тоді думаю? Про чарівну, духмяну квітку, живу квітку серед паперового букета…

Проте в ті дні, коли побачила світ книжка Доктора, Офенізія заступила Габрієлу. На новій хвилі популярності випливла благородна, замріяна Авіла, закохана в імператорську бороду. Про Офенізію вели розмову за столом в клубі «Прогрес», у якому тепер часто виникали імпровізовані танці і влаштовувались танцювальні вечірки, розмовляли юнаки й дівчата на прогулянках по вечірній набережній, що стали тепер звичайним явищем, говорили в автобусах, у поїздах, в барах, згадували в промовах, поезіях, газетах, навіть у кабаре. Одна іспанка, горбоноса і чорноока, пристрасно закохалася в Мундіньйо Фалкана. Але експортер був зайнятий співачкою — виконавицею народних пісень, яку він привіз із Ріо, куди їздив після Нового року. Якийсь дотепник, помітивши муки іспанки і її пристрасні погляди, нарік її Офенізією. І це ім'я стало немовби її другим ім'ям, вона повезла його з собою, коли виїхала з Ільєуса на алмазні копальні Мінас-Жераіс.

Ця історія трапилась у новому кабаре «Ельдорадо», що відкрилося в січні і склало серйозну конкуренцію «Батаклану» і «Тріанону», бо в «Ельдорадо» естрадних акторів і жінок привозили прямісінько з Ріо. Нове кабаре належало Плініо Арасі, власнику «Золотої горілки», і розмістилося в порту. Відкрилася також лікарня доктора Демосфенеса, освячена єпископом і промовою Маурісіо Каїреса. В операційній залі, куди було занесено Арістотелеса (за збігом обставин йому вдалося минути дону Армінду), першим пацієнтом після офіційного відкриття лікарні був славнозвісний Лойріньйо, якого привезли із «Бате-Фуйдо» з кулею в плечі. Було відкрито також віце-консульство Швеції і в одному приміщенні з ним агентство судноплавної компанії з довжелезною і дуже складною назвою. Інколи в барі Насіба можна було бачити височенного, мов жердина, іноземця, що розмовляв з Мундіньйо Фалканом і пив «Кану де Ільєус». Це й був агент шведської компанії і віце-консул. У порту споруджувалось величезне п'ятиповерхове приміщення нового готелю. На шпальтах «Діаріо де Ільєус» студенти виступили із закликом до виборців віддати свої голоси за того кандидата, котрий гарантує, що, зайнявши посаду префекта, збудує муніципальну гімназію, стадіон, притулок для старих і жебраків, прокладе шосейну дорогу до Піранжі. Наступного дня Капітан у тій же газеті узяв зобов'язання виконати названі умови і ще цілу низку інших.