Капітани піску. Габрієла
- Автор: Амаду Жоржи
- Год: 1988
- Язык: украинский
- Год: "Вища школа"
- ISBN: 5-11-002355-7
- Переводчик: Юрий Владимирович Покальчук
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Капітани піску. Габрієла». Краткое содержание книги:
Пастушка Габрієла, або сеньйора Саад, у ніч під Новий рік
«Що скаже сестра Насіба і цей йолоп, її чоловік?» Ні, Габрієло, про це не варто навіть думати, це найнеможливіше твоє бажання. Біє має переконати себе в тому, що вона вже не бідна служниця без роду й племені, без всякого суспільного становища. Хіба можна уявити собі сеньйору Саад із золотою картонною короною на голові, загорнуту в синій і червоний сатин, із прапором у руці, яка звивається усім тілом і переступає дрібними кроками в танці двадцяти двох пастушок з ліхтарями, уявити її пастушкою Габрієлою, яка йде попереду і на яку всі дивляться? Звичайно, не можна, Біє, не божевільна витівка…
Насіб любив дивитися виставу, він навіть аплодував і наказував частувати всіх танцюристів пивом. Та й хто не любить свят? Хто буде заперечувати, що це гарно? Але чи бачила вона хоч раз, щоб заміжня, шановна сеньйора вийшла на вулицю танцювати? Тут до речі згадати Дору, через подібні витівки її залишив чоловік, і вона зосталася зі своєю швейною машинкою, на якій шиє сукні замовницям. І вже, звичайно, тепер, коли в місті перебуває сестра Насіба, ця зарозуміла індичка, і її чоловік, який хоча й має знак бакалавра, але в голові в нього суцільний протяг, це неможливо. Неможливо, Габрієло, не варто навіть ятрити душу мріями.
Габрієла схилила голову погоджуючись. Він має рацію, вона не може його образити, коли сестра і зять-бакалавр в Ільєусі. Насіб обняв Габрієлу.
— Не сумуй, Біє. Усміхнися.
Вона усміхнулася, хоч їй більше кортіло заплакати. Вона оплакувала того вечора сатинову сукню, таку гарну, синю з червоним! Яка чудова сполука барв! Золоту корону із зіркою. Прапор теж синьо-червоний, з немовлям Ісусом і овечкою. Не розважив її й подарунок, який Насіб приніс їй вночі, повернувшись додому, — розкішну мережану шаль з китицями.
— Ти одягнеш її на новорічний бал, — сказав він. — Я хочу, Біє, щоб ти була найкращою з-поміж усіх того вечора.
В Ільєусі всі розмови точилися навколо новорічного балу в клубі «Прогрес», який організовували дівчата і студенти. Кравчині не пригадували, щоб колись у них було стільки замовлень. Були жінки, що виписували сукні з Баїйї; кравці примірювали білі чоловічі костюми із найкращих матеріалів; всі столики в клубі були замовлені заздалегідь. На бал збирався навіть Містер з дружиною, котра приїхала, як у них водилось, до чоловіка на зустріч Нового року. Замість традиційних вечорів у приватних будинках, ільєуське суспільство збиралося в залах «Прогресу» на бал, якого тут до цього часу ще не бувало.
Того ж новорічного вечора відбудеться свято з ліхтарями, піснями і прапором. Габрієла ж у чудовій мантильї, в шовках, у тісних туфлях буде мовчки, опустивши очі, сидіти на балу, не знаючи, як поводитись. А хто нестиме прапор? Дора розхвилювалася. І сеньйор Ніло, молодик, що пропахнув морем, не міг потаїти свого розчарування. Лише Мікеліна була задоволеною, сподіваючись, що тепер їй поталанить нести прапор.
Габрієла тільки тоді трохи заспокоїлась і перестала плакати, коли на пустирищі Уньан обладнали луна-парк, китайський луна-парк з велетенською каруселлю, з конячками, шікоте[97] і «божевільною кімнатою». Там усе виблискувало металом і було залите сліпучим світлом. Луна-парк викликав стільки розмов, що навіть негреня Туїска, яке останнім часом відійшло трохи від Габрієли, не втрималось і забігло поділитися новинами.
Насіб їй сказав:
— Напередодні Нового року я не працюватиму. Лише на мить зазирну в бар. Увечері ми сходимо в луна-парк, а вночі — на майдан.
Як чудово було в луна-парку! Вони з Насібом усе роздивились. Двічі проїхали на велетенській каруселі. Шікоте теж приніс їй задоволення, у неї навіть мурахи по спині забігали.
З «божевільної кімнати» вона вийшла зовсім знетямлена. Негреня Туїска в новому костюмчику і в черевиках пройшло до парку безкоштовно, бо, як завжди, допомагало розклеювати оголошення по місту.
Увечері на майдані проти церкви святого Себастьяна відкрилися балагани. Поміж ними прогулювався Тоніко з сеньйорою Олгою. Насіб залишив Габрієлу з подружжям; він вирішив на мить зазирнути в бар, поглянуть, як там ідуть справи. В ятках, де продавалися подарунки, за прилавками стояли дівчатка — студентки і учениці коледжів. На майдані також було влаштовано аукціон на користь церкви. Арі Сантос, з лискучим від поту обличчям, вигукував:
— Блюдо із солодощами, подарунок чарівної сеньйорити Ірасеми! Солодощі приготовані її милими рученятами! Скільки дасте за блюдо?
97
Шікоте — механічний атракціон.