Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство

За доби бронзи майже переривається практика виготовлення дрібних статуеток жінок, що мала поширення у енеолітичних племен трипільської культури. Відгомін енеолітичної традиції простежений на трьох статуетках із поховання катакомбної культури біля с. Бірюкове на Луганщині. Крихітні зображення жінок з наміченою головою та трикутними стегнами орнаментовані по обрисам насічками і нагадують пізньотрипільські. Водночас ці фігурки близькі до статуеток з Ульських курганів доби середньої бронзи у Передкавказзі.

Певний розквіт дрібної глиняної пластики відбувався за доби пізньої бронзи у фракійських, праслов’янських та іранських племен. Його можна пов’язати з інтенсифікацією землеробства. Антропоморфні статуетки, як чоловічі, так і жіночі, трапляються вкрай рідко. Виділимо знайдену у Блигцанках Тернопільської області глиняну іграшку-брязкальце у вигляді чоловічої фігури. Досконалим зразком антропоморфної пластики є жіноча статуетка скрипкоподібної форми із фракійського городища Нижнє Кривче Тернопільської області. Вона вбрана у спідницю, підперезану паском на вузькій талії. Фактура тканини передана орнаментом у вигляді горизонтальної ялинки. Оголені груди позначені двома крапками. На шиї — дворядне намисто, на спину спадає довге волосся, заплетене у п’ять кісок. На руках та спині помітна татуїровка (?) — вертикальні ялинки. Голівка аналогічної статуетки виявлена на городищі Лисичники. Ці шедеври дрібної пластики виготовлені у стилі антропоморфних статуеток із Кікладських островів Греції[416].

Значно більшою є кількість глиняних фігурок тварин. Лише на території правобережного лісостепу їх виявлено 25. Здебільшого це домашня тварина взагалі, без конкретизації виду. В окремих зразках можна вгадати зображення свині, корови, коня, вівці. На поселенні культури Ноуа в Румунії виявлено фігурку дракона із роззявленою пащею та частоколом шпичаків на вигнутій спині[417]. Саме такий тип дракона згодом став популярним в українських керамістів. На відміну від трипільської зоопластики за доби пізньої бронзи фігурки виготовлялися ніби поспіхом, лише в окремих випадках пророблялися деталі. Можливо, вони призначалися для разового використання. У фракійського населення улюбленим був образ коня, у праслов’ян-білогрудівців — бика.

Окрему групу дрібної пластики складають фігурки пташок на конічній підставці. Вони відомі у праслов’янських племен Правобережної України. Зображувалася швидше за все курка, бо кістки саме цього птаха виявлено на поселенні Собківка біля Умані та на Чорноліському городищі. На спині та шиї птахів штриховкою позначене пір’я, а на одній із пташок із Висоцького могильника на Львівщині відтворена навіть ціла сюжетна композиція: три хрести у колах, бик, кінь, людина (?)[418]. У фракійських племен особливою популярністю користувався поряд із конем образ качки. Це підтверджується знахідками шумливих прикрас у вигляді зтроєних кілець та підвісок, на яких зображено качині голівки, із с. Кудринці Тернопільської та с. Смереківки Львівської областей[419].