Філософія як історія філософії: Підручник
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-01-0127-1
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Філософія як історія філософії: Підручник». Краткое содержание книги:
Для студентів вищих навчальних закладів освіти і всіх тих, хто цікавиться філософією та історією філософії.
Сучасні українські історики не вважають так звану «давньоруську народність» (як іменували мешканців київської Русі радянські історики) етносом. Тому початок етногенезу східнослов’янських народів — українців, білорусів, росіян — вони відносять до «докиєво-руської доби» (V ст.). Як свідчать новітні дані історії, археології, етнолінгвістики та інших наук, праукраїнський етнос виникає наприкінці V — на початку VI ст., прабілоруський і прановгородський — у VIII ст., прамосковський (праросійський) — у XI—XII ст.[455].
Міфоепічна свідомість давнього слов'янства
Початки світоглядної свідомості пращурів української людності сягають глибокої давнини, гублячись у первісних нетрях прадавньої міфологічної свідомості. Проте навіть на стадії своєї передфілософської історії східнослов’янська світоглядна свідомість утверджується й розвивається не в замкненому етнонаціональному просторі, а у жвавому творчому діалозі зі світоглядними ідеями інших етнонаціональних спільнот.
Так, у матріархальну добу ми бачимо в праслов’янській міфології архаїчну пару богинь — Ладу й Лелю, матір і доньку. Це богині прадавнього землеробського культу природи, що оживляє й відроджує свою плодючу силу. З аналогічною парою богинь — Лето (Латоною) та Артемідою, теж матір’ю й донькою, зустрічаємось і в Стародавній Елладі доби крито-мікенської культури. Пізніше на кульг Лето — Артеміди «наклався» інший культ (теж пари богинь і теж матері й доньки) Деметри та Персефони.
Культ Лето в Елладі тісно пов’язаний з північчю, країною «гіпер бореїв». Саме з країни гіпербореїв Лето з донькою прибули на острів Делос. На Делос гіпербореї (люди з півночі) щорічно надсилали дари, загорнуті у пшеничну солому, тобто гіпербореї — це землероби, що жили на півночі. Якщо ж згадати, що в XV—XП ст. до н. е. західними сусідами праслов’ян (найдавніших землеробів) були дорійці[456] — племена, які згодом рушили на південь, завоювали ахейські держави Балканської Греції (ахейці — племена, що завоювали Трою, про них складено давньогрецький епос — «Іліаду») й започаткували античну культуру Еллади, то змістовий зв’язок культу Лади — Лелі й Лето — Артеміди не викликає сумніву. На думку Б. О. Рибакова, є всі підстави «говорити про стародавній культ, що існував у значної частини індоєвропейських народів Центральної й Східної Європи, — двох рожаниць, з яких старша, рожаниця-мати, іменувалася Лето або Лада, а ймення молодшої варіювалось: у праслов’ян це була Лель, Льоля, Ляля; у греків — Артеміда»[457]. Отже, вже на рівні міфологічної свідомості між праслов’янами та греками (дорійцями) відбувався жвавий діалог-обмін.
Процес становлення тієї чи іншої національної філософії (точніше, світоглядної ментальності) передбачає наявність як свого передісторичноґо етапу, періоду міфологічного (хтонічної і, головне, героїчної міфології), так і епічного (героїчного) епосу. Наприклад, класичній еллінській античній філософії передувала героїчна міфологія. Герої давньогрецьких міфів «упорядковують» світ, очищуючи його від хтонічних потвор (Персей убиває Медузу-Горгону; Тезей убиває Мінотавра і розгадує загадку Лабіринту; Геракл знищує Немейського лева, Лернейську гідру, Еріманфського вепра, Стимфальських птахів, очищує Авгієві стайні тощо). Потім настає етап героїчного епосу, зміст якого відображено в епічних поемах Гомера — «Іліаді» й «Одіссеї». З цього міфологічного й епічного змісту й виростають ранні категоріальні уявлення перших (VІІ—VI ст. до н. е.) шкіл античної філософії — Мілетської, Елепської, Піфагорейської та ін. Навіть класична еллінська філософія (згадаймо платонізм і неоплатонізм) щедро насичена міфологічним змістом.
455
Залізняк Д. Я. Первісна історія України. — К., 1999. — С. 221—230.
456
Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. — С. 359.
457
Рыбаков Б. А. Язычество древних славян. — С. 416.