Перше Правило Чарівника
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Перше Правило Чарівника». Краткое содержание книги:
— Ну, так добре? — Запитала Речел, і сама відповіла за ляльку: — Так. — Вона трохи краще вкрила Сару травою, щоб тій було тепліше, і поклала поруч з нею буханець, зав'язаний в ганчірку. — Тепер тобі буде тепло, а мені ще треба зібрати трохи хмизу, поки не стемніло. Тоді ми обидві погріємось біля багаття.
Залишивши Сару з буханцем всередині сосни, Речел вилізла назовні. Сонце стояло низько, але було ще досить ясно. Хмари забарвилися в рожеві тони. Речел помилувалася на небо і пішла збирати хмиз. На всякий випадок вона всунула руку в кишеню — вогнева паличка лежала на місці. Речел ледь не втратила її минулої ночі, і боялася втратити знову.
Вона ще раз глянула на красиві хмари, і в цей час щось велике і темне з'явилося в небі над деревами, над вершиною горба. «Напевно, великий птах, ворона, наприклад, — подумала вона. — Вони великі і чорні». Речел продовжувала збирати хмиз. Потім вона помітила, що неподалік від того місця, де вона збирала хмиз, росте багато лохини. Листя на кущах вже почервоніли. Речел поклала оберемок хмизу на землю. Вона була дуже голодна, тому почала обривати ягоди з кущиків і їсти їх.
Стояла вже глибока осінь, ягоди висохли і зморщилися, але все ще були смачними, навіть дуже. Тепер Речел одну ягоду клала в рот, іншу опускала в кишеню. Темніло. Поглянувши на хмари, дівчинка помітила, що ті з рожевих стали пурпуровими.
Коли Речел наїлася і наповнила кишеню, вона підібрала хмиз і пішла до своєї сосни. Там дівчинка зняла з хліба ганчірку і висипала на неї ягоди. Потім сіла, стала їсти ягоди і базікати з Сарою, пропонуючи тій частування, але Сара швидко наситилася.
Речел шкодувала, що в неї немає дзеркала. Їй так хотілося помилуватися на свою зачіску. Вдень вона подивилася в калюжу. Волосся було таким красивим, таким рівним. Який добрий чоловік цей Річард, як добре він її постриг!
Речел нудьгувала без Річарда. Добре було б, якби він втік разом з нею, і обійняв би її. Нічиї іншіобійми не були їй так приємні. Не будь ця Келен такою бридкою, він міг би і її обіймати. Чомусь Речел нудьгувала і по Келен, яка розповідала їй казки, співала пісеньки, гладила по голові. Чому вона така погана, навіщо вона замишляє недобре проти Джіллера? Джіллер — кращий за всіх на світі. Він подарував їй Сару.
Речел розламала лозини, щоб ті помістилися в «осередку» між цеглинами. Потім, акуратно склавши хмиз, дістала паличку:
— Гори!
Вона поклала паличку на ганчірку поруч з ягодами і знову почала їсти й розповідати про свої турботи; як їй хотілося, щоб Річард обіймав її, а Келен не була такою бридкою, не робила нічого поганого Джіллеру, а ще щоб у Речел була й інша їжа, окрім ягід. Тут якась мушка вкусила її в шию. Дівчинка прибила її. На долоні залишилися цятка крові та роздавлена мошка.
— Подивися, Сара, ця безглузда комашка вкусила мене до крові.
Сара ніби пошкодувала її. Речел поїла ще ягід. І знову ще якась мошка вкусила її в шию. Речел прибила її теж, і на долоні з'явилася ще одна цятка крові.
— Боляче, — поскаржилася дівчинка і кинула дохлу мошку у вогонь.
Чергова мошка вп'ялася Речел в руку, змусивши її підстрибнути. Речел вбила і цю, але пішов новий укус. Речел ледь встигала відмахуватися від мошок. Ще дві до крові укусили Речел в шию. Від болю сльози виступили у неї на очах.
— Забирайтеся! — Репетувала вона, розмахуючи руками. Кілька мошок залетіли під плаття, кусаючи в груди і в спину. Інші продовжували кусати в шию. Речел закричала, люто відмахуючись від них. Сльози котилися по її щоках. Одна мошка вп'ялася їй у вухо, змусивши закричати ще сильніше. Речел намагалася витягнути з вуха комаху, продовжуючи кричати і розмахувати руками. Відганяючи мошок, Речел вилізла з сосни і кинулася бігти, немов сподіваючись позбавитися від них. Дівчинка з криком бігла геть, а мошки переслідували її.
І раптом Речел зупинилася, як вкопана. Вона в страху втупилася на якусь величезну, вкриту шерстю істоту, з рожевим черевом, навколо якого вилися мошки. Невідома тварина розправила гігантські перетинчасті крила, на яких пульсували вени.