Перше Правило Чарівника

— Ви обидва ділите шкуру невбитого ведмедя, яка до того ж невідомо кому належить.

— Що ти хочеш цим сказати? — Запитала Келен.

Річард нахилився вперед. Нарешті вони стали його уважно слухати.

— Почнемо з того, що Тамаранг зараз у руках д'харіанців. І гірше всього, що десь поблизу Даркен Рал. Так що, якщо ми прийдемо туди і відразу скажемо, що нам потрібно, їм це може не сподобатися. У них в розпорядженні ціла армія, щоб показати нам, наскільки їм це не подобається. І що тоді? Ми втрьох будемо битися з цілою армією? Хіба ми одержимо так скриньку? Ми можемо навіть не побачитися з цим Джіллером. Якщо вже доведеться битися, то краще на зворотному шляху, а не відразу по приході. — Так як слухачі явно були незадоволені, Річард почекав заперечень, але їх не було, і він продовжив: — Можливо Джіллер сам чекає, щоб хтось прийшов і забрав скриньку. Тоді він допоможе нам. Можливо, що він не захоче з нею розлучатися. Звідки ми все це можемо зараз знати? Ти, Зедд, говорив, що шкатулка ця чарівна, і впізнати її може тільки чарівник або сам Рал. Однак ти говорив ще, що чарівник може накинути на неї чари так, що її не можна буде впізнати. Може, королеві Мілені чарівник для того і потрібен, щоб укрити шкатулку від Рала і виграти при цьому що-небудь. Якщо ми перелякаємо Джіллера, щоб він сам про все це подумав, він просто втече. А може, й сам Рал вичікує першого ходу, щоб завдати удару у відповідь.

Зедд повернувся до Келен.

— По-моєму, в словах Шукача є свій резон. Можливо, має сенс прислухатися до них. Що ти пропонуєш, Річард?

— Раніше ви, здається, стикалися з королевою Міленою? Що вона з себе представляє?

Келен відповіла не замислюючись:

— Тамаранг — невелике і не дуже значне королівство. Однак королева Мілена не менше пихата і сповнена амбіцій, ніж інші королеви.

— Маленька змія, яка, однак, може нас вбити, — зауважив Річард.

Келен кивнула.

— Але у цієї змії — невелика голова.

— Маленькі змії повинні вести себе обережно, коли не знають, з ким мають справу. Перша наше завдання — змусити її турбуватися. Треба, щоб вона побоялася вкусити нас.

— Як ти це собі уявляєш? — Запитала Келен.

— Отже, королева вже тебе знає, — продовжував Річард. — Адже Сповідниці ходять по різних країнах, беруть сповіді, оглядають в'язниці і все таке. Королева не зважиться не пустити в Тамаранг сповідницю?

— Ні, якщо вона хоч що-небудь розуміє, — хихикнув Зедд.

— Ну так от що ми зробимо. Одягай це плаття і виконуй свій обов'язок. Роби те, що покладається зазвичай робити сповідниці. Нехай їй це не сподобається, але їй доведеться поставитися до тебе з повагою і постаратися догодити тобі. Вона захоче, щоб ти скоріше оглянула все, що потрібно, а потім забралася звідси. Найбільше їй захочеться уникнути зайвого шуму. Так що ти будеш оглядати темниці, посміхатися або хмуритися, як там годиться, а перед відходом скажи, що тобі треба поговорити зі своїм колишнім чарівником.

— Ти вважаєш, вона повинна піти туди одна? — Поцікавився Зедд.

— Ні. З Келен немає чарівника, і королева сприйме це як спокусливу незахищеність. Ні до чого вводити її в спокусу.