Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
Енді спрямував свою паличку на товстенького хлопчика, який, попри свій юний вік (не більше восьми років) мав дуже серйозний вигляд. Він зосереджено проспівав свій куплет таким кумедним дискантом, що інші діти засміялися.
На що хор голосів відповів:
Помітивши Роландів ка-тет, Енді привітно замахав паличкою. І діти також… діти, половина яких повернеться додому заслиненими рунтами, якщо диригент параду доможеться свого. Волаючи від болю, вони виростуть заввишки з велетів і помруть рано.
— Помахайте у відповідь, — наказав Роланд і підняв руку. — Усі махайте, заради ваших батьків.
Едді обдарував робота сліпучою усмішкою на всі тридцять два.
— Як справи, дешеве бляшане падло? — тихо процідив він крізь зуби. І підняв угору два великі пальці: мовляв, класно, відпад. — Як ся маєш, психований роботе? Кажеш, файно! Кажу спасибі! Кажу «щоб ти здох»!
Джейк порснув зо сміху. Вони ні на мить не переставали всміхатися й махати. Діти відповідали їм тим самим. Намахавшись удосталь, Енді повів свій веселий оркестр далі вулицею. Вони вже співали наступний куплет.
— Вони його обожнюють, — сказав Каллаген. Його обличчя скривилося від огиди. — Цілі покоління дітей обожнювали Енді.
— Незабаром це зміниться, — сказав Роланд.
— Ще якісь питання є? — спитав Роланд, коли Енді й діти зникли з-перед очей. — Питайте зараз, бо іншої нагоди може й не бути.
— А Тіан Джефордс? — озвався Каллаген. — Адже саме Тіан заварив усю цю кашу. Для нього знайдеться роль у вирішальному бою?
Роланд кивнув.
— Я маю для нього завдання. Вони виконуватимуть його разом з Едді. Отче, за Розалітиним будиночком є гарна вбиральня. Висока. Міцна.
Каллаген здійняв брови.
— Еге ж, кажу спасибі. Її збудували Тіан з його сусідом, Г'ю Ансельмом.
— Ти не міг би повісити на неї клямку? На наступні кілька днів.
— Я міг би, але…
— Якщо все піде добре, клямка не знадобиться. Але ніхто не може знати напевне.
— Згоден, — кивнув Каллаген. — Я виконаю твоє прохання.
— Який у тебе план, сонце? — тихо спитала Сюзанна.
— Плану як такого нема. Але воно й на краще. Найважливіше, що я хочу вам сказати, — не вірте жодному моєму слову після того, як ми підведемося, обтрусимося й підемо до фолькен. А надто не вірте тому, що я казатиму на зборах, тримаючи в руках перо. Здебільшого я брехатиму. — Він усміхнувся, але погляд його блідо-синіх очей був серйозним і твердим, як скеля. — У наших з Катбертом батьків існувало правило: спершу усмішки, потім брехня. Останній аргумент — стрілянина.
— І вона вже не за горами, правда? — сказала Сюзанна. — Стрілянина.
Роланд кивнув.
— Стрілянина відбудеться так стрімко й закінчиться так швидко, що ви й незчуєтеся. Потім чудуватиметеся, нащо було все те планування й балачки, коли зрештою все зводиться до п'ятихвилинки крові, болю й дурощів. — Трохи помовчавши, він сказав: — Опісля мені завжди стає недобре. Як тоді, коли ми з Бертом ходили дивитися на повішеного.
— У мене є питання, — озвався Джейк.
— Запитуй.
— Ми переможемо?
Роланд так довго мовчав, що Сюзанна відчула, як у душі зароджується страх. Нарешті він сказав:
— Нам відомо більше, ніж вони думають. Набагато більше. Вони самовдоволені, втратили пильність. Якщо Енді та Слайтмен — єдині щури і якщо Вовків у зграї не буде забагато, а ще як у нас не скінчаться тарілки й патрони, тоді так, Джейку, сину Елмера. Ми виграємо.
— А забагато — це скільки?
Роланд мовчав, спрямувавши погляд блідо-блакитних очей на схід.
— Більше, ніж ти можеш собі уявити, — нарешті відповів він. — І, сподіваюся, більше, ніж гадають вони.
У другій половині дня Доналд Каллаген стояв перед незнайденими дверима, намагаючись зосередитися на Другій авеню року 1977 року. За орієнтир він узяв ресторанчик «Чу-Чу», до якого вони з Джорджем і Лупе Дельґадо часом заходили пообідати.