Якщо кров тече [UK]

Він сказав, що це таки велике діло. Я сказав, що ні. Він — що так. Ми ще трохи посперечались, а тоді він зітхнув і сказав, що приїде якнайшвидше. Я закінчив дзвінок.

Міс Гарґенсен сказала:

— Мені не можна видавати нічого від болю, бо це дозволено робити тільки шкільній медсестрі, та й то зі згоди батьків, але її тут нема, тож… — Вона схо­пила свою сумочку, що висіла на гачку біля куртки й зазирнула всередину. — Ніхто з вас не збирається скористатися нагодою виказати мене і, мабуть, позбавити роботи?

Мої троє друзів захитали головами. Я теж, але дуже обережно. Кенні впіймав мене доволі вдалим боковим у ліву скроню. Я сподівався, що хуліганистий покидьок ушкодив руку.

Міс Гарґенсен видобула пляшечку напроксену.

— Мої особисті запаси. Біллі, набери води.

Біллі приніс мені пластиковий стаканчик. Я ковт­нув пігулку, і мені миттєво полегшало. Отака сила на­віювання, особливо коли вам навіює розкішна молода жінка.

— Ви троє, робіть як вітер — дуйте звідси, — сказала міс Гарґенсен. — Біллі, зайди до спортзалу й скажи містерові Тейлору, що я повернуся за десять хвилин. Дівчата, ходіть надвір і виглядайте Крейґового батька. Помахайте йому, щоб під’їхав до вчительського входу.

Вони пішли. Міс Гарґенсен нахилилася до мене, досить близько, щоб я вловив запах її парфумів, котрі були дивовижні. Я закохався в неї. Я знав, що це шмаркляво, але не міг нічого вдіяти. Вона підняла два пальці.

— Будь ласка, не кажи, що ти бачиш три пальці чи чотири.

— Ні, всього два.

— Гаразд. — Вона вирівнялася. — То був Янко? То був він, так?

— Ні.

— Я тобі на дурепу схожа? Кажи правду.

Вона мені була схожа на красуню, але я навряд чи насмілився б так сказати.

— Ні, ви не схожі на дурепу, але то був не Кенні. І це добре, тому що, розумієте, якби то справді був він, його б, напевне, арештували, коли вже він виключений зі школи. Тоді був би суд, на який мені довелось би піти й розказати, як він мене побив. І всі б знали. Подумайте, як це було б соромно.

— А коли він ще когось поб’є?

Тоді я подумав про містера Герріґена — можна сказати, викликав його дух.

— То їхня проблема. Мене обходить тільки те, щоб він дав спокій мені.

Вона спробувала насупитися. Натомість її губи вигнулися в широку усмішку, і я закохався в неї ще дужче, ніж коли-небудь.

— Який холодний розрахунок.

— Я просто хочу прожити, — сказав я. І то була щира душевна правда.

— Знаєш що, Крейґу? Думаю, ти проживеш.

***

Тато приїхав, оглянув мене і похвалив роботу міс Гарґенсен над моїм обличчям.

— Я в минулому житті була секунданткою одного знаного боксера, — сказала вона.

Я засміявся. Жоден з них не згадував про можливість поїхати до травмпункту, тож мені полегшало.

Тато повіз нас чотирьох додому, і ми пропустили другу половину танців, але ніхто не заперечував. Біллі, Марджі й Реґіна отримали набагато цікавіші враження, ніж від махання руками в повітрі під Бейонсе чи Джея-Зі. Що ж до мене, я раз за разом переживав той блаженний струс, що прокотився рукою, коли мій кулак увігнався під око Кенні Янко. Від цього мав залишитися шикарний ліхтар, і мені було цікаво, як він його пояснюватиме. «Еее, я вдарився об двері. Еее, я вдарився об стіну. Еее, я дрочив, і рука зіслизнула».