Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 2
- Автор: Думанська Оксана
- Серия: Хроніка пригод Ґеня Муркоцького #2
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: ВК «АРС»
- ISBN: 978-966-2739-07-7
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 2». Краткое содержание книги:
— Ні на кого — вона не мала лиця!
— Мати Божа!
Маґда прошелестіла шовками мимо тих двох убогих і погордливо глипнула на них, проте потай вдалася до розмислів: якби її вчений адвокат, що ходить до церкви, хоч і прихильно ставиться до мавп'ячої теорії зародку людського життя, побачив глупої ночі щось подібне...
Але потрібно було відшукати когось не з лякливих, хто б уособив такий пострах. Напитувати серед дешевих злодюжок не випадало, тому Маґда почала вишукувати серед газетних оповісток того, хто б погодився на легкий заробок. Серед пошукачів міського добробуту знайшла двох. Перший писав про себе так:
Всесторонньо образований (зредукований урядник), кажуть, пристійний, ожениться з панною або з бездітною вдовою по літ 35, котра допоможе йому в екзистенції.
— Так до тебе, офермо, і збіжаться панни та вдови! От потішив принадами — «всесторонньо образований»! А не маєш з того ніц! — збиткувалася вголос пані адвокатова.
Другий вихваляв також свою високу освіту перед осамотілим жіноцтвом, але не просив допомоги в екзистенції, лиш помешкання.
Щоб не помилитися, кого з них обрати, Маґда пішла до знаменитої окультистки, яка приймала у Краківськім готелі і обіцяла практичних життєвих вказівок, духового гарту і тол кування будучності на підставі графології. І там усе вирішилося в інакший спосіб.
Пані, схожа на чорного крука, сиділа в просто умебльованому покої за круглим столиком, накритим вишневим обрусом у золоті та срібні кола. Її начорно помальоване волосся було згромаджене на маківці трьома закрученими бубликами; намальовані брови сягали скронь, а карі коров'ячі очі ніби кололи сторчкуватими віями. До цього додайте гачкуватий ніс — і перед вами постане казкова відьма. Темна шовкова сукня і темна мереживна хустка на плечах додавали такої зловісності, що Маґда зупинилася на порозі.
— Пґошу, до ваших посвуг, — поважно промовила окультистка.
Маґді довелося написати на папері перше-ліпше, що випливло у пам'яті чи з далекого дитинства, чи з ранньої юности.
— Пані, я за хвилю тлумачитиму написане вами.
Жінка — чорний крук піднесла папір так, ніби збиралася винюхати додатковий зміст з вірша. Пройшла не хвиля, а добрих десять хвилин, за які адвокатова відчула, що її кинуло в циганський піт, ноги обважніли й затерпли, руки, навпаки, нервово засмикалися, а у вухах задзвеніли цвіркуни.
— Пані жиє з поважним маєстатним чоловіком, та не кохає його. У пані в душі туга за молодим і сильним коханцем, який звіяв звідси у світи. Пані хоче вивільнитися від тяжкого подружнього обов'язку, що виплекує в ній нервову недугу.
Маґда захиталася, як шайда-байда, і ридма заридала. Окультистка ніби й не бачила того.
— Сі рядки потверджують вашу тонку духову оправу. Для її зміцнення вам слід знайти опертя на надійне чоловіче плече. Вже нині, коли повертатимете додому, за першим скрутом[33] стрінете молодого чоловіка, який не відважиться до вас підійти, тому зробіть це першою. І попросіть його про те, що маєте в глибині свого серця.
Якби хтось підслуховував, що каже окультистка, то нареготався б з її вимови — опґава, опеґтя, попґосіть... Та Маґда чула одне: її жіноче безталання розгадане і навіть зроблено припис, як його позбутися. Вона витягла з поляреса всі гроші.
За скрутом і справді походжав молодий чоловік селянської класичної вроди, ніби очікував на приятеля.
Пані адвокатова не мала сумнівів, що провидиця добре підказала їй, хто втілить її втаємничене бажання.
— Прошу пана, не дивуйтеся і не майте мене за божевільну. Провидиця сказала мені...
Місько знав, що мала сказати провидиця, бо вже давно був у неї напохваті, коли приходили пані, що потребували «опертя на сильне чоловіче плече». Він слухав голос провидіння в невеликій комірці передпокою, тому встигав вчасно потрапити за скрут.
...Серед ночі Маґда сполохано скрикнула і розштовхала чоловіка.
— Поглянь, хтось зазирає у вікно!
Висока біла потвора з чорним проваллям замість обличчя. Вразливий адвокат схопився за серце:
— Боже мій! Це смерть моя!
І мав рацію.
За два дні його поховали в родинному гробівці на Личакові. Невтішну вдову підтримував удавано засмучений молодик з родини покійника, як стверджувала Маґда.
32
вірш Марії Конопніцькї у перекладі Андрія Бачинського
33
рогом (розм.).