Квітка кохання

ШАКАЛИ – Я вам плачу, брати-шакали, Щоб ви бандитів захищали, – Сказав народу Президент І банді виписав патент. 30.12.2008 р. ХОЧЕШ ЗНАТИ ПРАВДУ? – На кого працює Ненька: На бандитів чи повій? – Хочеш знать? То йди у Раду Й біля спікера постій. 5.1.2009 р. НАГОРОДА ЗА ВБИВСТВО Кожен рік усім Іуди Прикрашають хлопцям груди, І медалі їм чіпляють Лиш за те, що ті – вбивають. 18.5.2010 р. ЩО РОБИШ ТИ? Мене запитує кохана: – Чому сьогодні встав так рано? – «Товариш» мій мене підняв, Щоб я «роботу» не проспав. 18.5.2010 р. СВОЇЙ КВІТОЧЦІ Цю квіточку в руках тримав І нею навіть любувався, Але не міг я їй сказать, Як інші хлопці: – Роздягайся!.. 20.9.2010 р. КОЛИ ЦВІТЕ КАЛИНА Ми всі живемо раді втіх, Але для мене та людина, Яка в житті не творить гріх, Хоч навіть є на те причина. 11.5.2009 р. ДЯДЬКО ІВАН Під час війни в селі одному На фронт забрали мужиків, І залишили дядька Йвана, Який протезами скрипів. Вже третій рік терпіли... баби, Бо ні одного мужика, Ото й прийшли до дядька Йвана, Щоб показав їм козака. – Поскільки ти в нас самий старший, А хлопці десь воюють там, Яких відправив ти в солдати, Отож, давай за їх нас сам... І так до нього всі ходили, Коли темніло над селом, І дядька Йвана всі хвалили, Бо був він справним козаком. А коли скінчилась війна, І зажили останні рани, Скрізь дітки схожими були І звали татком дядька Йвана. 27.8.1997 р. ЙДЕ СТАРЕНЬКА По шосе іде старенька, Ледве ледь повзе, І ні жодний її, бідну, В БМВ не підвезе. 9.9.2009 р. БОГ НА ВСІХ ДАЄ Коли на всіх ще поглядали – Ми і своїх не забували. 13.5.2010 р. СУСІДУ ПО ДАЧІ ОЛЕГУ Я бачу: справжній ти Горацій – Майстер підлот і провокацій. 9.9.2009 р. ПОДИВІТЬСЯ ВИ НАВКОЛО Придивіться ви навколо, Скільки квітів і маслін, Ну, а ми всі прилипаєм До стегенець і колін. 9.9.2009 р. ЯК Я ХОТІВ. . Як я хотів в твої заглянуть очі І в них скупнутися на дні. І цілу ніч шептать, що хочу В твоєму ніжитись теплі. 9.9.2009 р. ЯКБИ НЕ ДОЧЕКАЛАСЬ Ти сьогодні королева, Бо своє в житті знайшла, А якби не дочекалась, А якби була пройшла? 5.4.2010 р. В ГАЮ Зайшов у гай – така дівиця, Що аж в штанах моїх іскриться. О, дай на тебе подивиться, Так хочеться... підзарядиться. 18.2.2010 р. Я ЗНАЮ... Я знаю, ти мене не знаєш, Але я знаю – дуже ждеш, Бо і тебе я теж чекаю, Хоч і тебе не знаю теж. 27.8.2010 р. ВОРОГИ НАРОДУ Там, де Шпіцберген, де холод, Льодовитий океан, Пропливав морями тими Славнозвісний капітан. Чує шум на узбережжі І сумні-сумні пісні, Він до пристані причалив – Там дівчата молоді: Ніби квіточки весняні, Всі, як зіроньки ясні, – Хто ви й звідки, – їх питає, – І чому такі сумні? Як же ви сюди попали, Хто заслав у ці краї? – Хто заслав? Товариш Сталін, – Ті у відповідь з землі.- – А за що? – Мов сам не знаєш: А за те, як йшла війна Я із німцями кохалась, – Відгукнулась з них одна. – Бо мене він їм залишив, І мене не захистив, А у мене відбиватись Не було вже більше сил. А ми жити, жить хотіли Й не хотіли помирать! Тож і мусіли «лягати», Якщо можна так сказать. Місяць в небі захитався І побіг він по воді Й капітан, що посміхався, Закричав: – Візьміть її! Цілий місяць простітуток, /Так дівчат тих нарекли/, Всіх «орли» ті, що з підлодки, Як хотіли... і могли. Я описувать не стану Що творили ті «орли», Як попали в ту кошару Йоські Сталіна сини. А як всі вже нагулялись,