Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
Гіммлер зрозумів: зараз усе може вирішити якась мить. Діждавшись, поки Герінг і Геббельс роз'їхалися по домівках, Гіммлер сказав:
— Мій фюрер, ви врятували націонал-соціалізму його вірного борця. Ми всі шануємо подвижництво Гесса. Ніхто не зміг би так мудро вирішити його долю. Тому дозвольте мені зараз же, негайно, привезти вам ще деякі матеріали! Вашим солдатам треба допомогти так само, як ви допомогли Гессу.
І він привіз Гітлерові досьє на вождя «Трудового фронту» Лея. Той був алкоголіком, його п'яні скандали не були таємницею ні для кого, крім Гітлера.
Гіммлер виклав досьє на «бабельсберзького бичка» — Геббельса; його випадкові зв'язки з жінками аж ніяк не чистокровної породи шокували справжніх націонал-соціалістів. Ліг на стіл Гітлерові тієї ночі й компрометуючий матеріал на Бормана — підозріння в гомосексуалізмі.
— Ні, ні, — заступився Гітлер за Бормана, — у нього багато дітей. Це плітки.
Гіммлер не став переконувати Гітлера, але помітив, з якою загостреною цікавістю фюрер перегортав сторінки, як він по кілька разів перечитував донесення агентів, і Гіммлер зрозумів, що він виграв фюрера — остаточно.
Десятирічний ювілей Гіммлера як вождя СС Гітлер наказав відзначити по всій Німеччині. З цього дня всі гауляйтери — партійні пожді провінцій — зрозуміли, що Гіммлер — єдина людина після Гітлера, в руках якої вся влада. Усі місцеві організації партії стали надсилати основну інформацію на дві адреси: і в штаб партії, до Гесса, і в канцелярію Гіммлера. Матеріали, що надходили до Гіммлера від особливо довіреної групи агентів, минаючи відділи, зразу ж осідали в його особистих броньованих архівах: це були компрометуючі дані про вождів партії. А в 1942 році Гіммлер поклав у свій сейф перші компрометуючі документи на фюрера.
У сорок третьому році, після Сталінграда, він наважився показати ці документи одному з своїх найближчих друзів — доктору Керстену, кращому лікареві й масажистові рейху. Він тоді замкнув двері й витяг із сейфа копію історії хвороби фюрера. Керстен від несподіванки сів на диван — із лікарської справи з усією очевидністю стало ясно: фюрер переніс найтяжчий сифіліс.
Перегорнувши всі сімдесят сторінок, Керстен тихо сказав:
— У нього прогресивний параліч у першій стадії… Він уже ненормальний психічно…
— Можливо, ви погодитесь лікувати його? — спитав Гіммлер.
— Фюрер надто тяжко хворий, щоб міняти лікарів. Хто захоче його загибелі — той змінить його лікарів…
Саме тоді Гіммлер дав мовчазну згоду начальникові своєї політичної розвідки бригадефюрерові СС Вальтеру Шелленбергу промацати західних союзників — у якій мірі вони готові укласти почесний мир з Німеччиною. Він слідкував за тим, як змовники з генеральської опозиції вели свою гру з Алленом Даллесом, представником американської розвідки в Берні. Він дуже довго сидів над повідомленням одного змовника: «Представники Заходу охоче схилялися до переговорів і до миру з рейхом через страх перед більшовизмом, але сумнівалися в стійкості генія фюрера і не дуже довіряли йому, як партнерові по переговорах. Вони шукають невеличку групу інтелігентних, тверезих і достойних довір'я осіб, таких, як рейхсфюрер СС…»
«Я був жалюгідним боягузом, — усе ще думав Гіммлер, прислухаючись до тиші соснового лісу. — 20 липня 1944 року, через п'ять годин після замаху на Гітлера, я міг би стати фюрером Німеччини. У мене була можливість узяти в свої руки все в Берліні, поки панували паніка й хаос. У мене була можливість не кидати Гердлера до в'язниці, а послати його в Берн до Даллеса з пропозицією миру. Фюрера, Геббельса й Бормана розстріляти — як тоді, в тридцять четвертому, Штрассера. Нехай би вони теж металися по кімнаті, і падали на підлогу, і благали пощади… Та ні… Гітлер ніколи б не благав. А втім, і Геббельс також. Благав би пощади Борман. Він дуже любить життя і надзвичайно тверезо дивиться на світ… А я виявив малодушність, я згадував свої найкращі дні, проведені біля фюрера, я став ганчіркою… мене перемогли сантименти…»
Гіммлер тоді зумів витягти максимум вигод для себе особисто з цього липневого програшу. Придушив путч у Берліні Геббельс, але Гіммлер вирвав у нього перемогу. Він знав, на що бити. Фанатик Геббельс міг віддати свою перемогу, лише оглушений партійною фразеологією, яку сам породив, а тому з такою гострою чутливістю її і сприймав. Він пояснив Геббельсу, чому необхідно зараз, негайно возвеличити роль СС і гестапо в придушенні заколоту. «Ми повинні розтлумачити народові, — говорив він Геббельсу, що жодна держава не змогла б так рішуче знешкодити банду найманих убивць, крім нашої, яка має героїв СС».