Сімнадцять спалахів весни

Він переїхав до Берліна, в розкішну віллу «Ам Донненстаг» поряд з Ріббентропом. І поки продовжувався тріумф з нагоди перемоги над комуністами, Гіммлер удвох з своїм помічником Гейдріхом почав збирати досьє. Досьє на свого колишнього шефа Грегора Штрассера Гіммлер вів сам. Він зрозумів, що перемогти повністю він зможе, тільки проливши кров Штрассера — свого вчителя і першого наставника. Тому він з надзвичайною ретельністю збирав по крихтах усе, що могло підвести Штрассера під розстріл.

У червні 1934 року Гітлер викликав Гіммлера на розмову з приводу наступних антиремовських акцій. Гіммлер ждав цього. Він розумів, що акція проти Рема тільки привід до знищення всіх тих, з ким починав Гітлер. Для тих, з ким він починав, Гітлер був людиною, братом по партії, тепер же Адольф Гітлер має стати для німців вождем і богом. Ветерани партії стали для нього тягарем.

Гіммлер збагнув це, слухаючи, як Гітлер метав громи й блискавиці на адресу тієї «абсолютно незначної частини ветеранів», що потрапили під вплив ворожої агітації. Гітлер нікому не міг сказати всієї правди, навіть найближчим друзям. Гіммлер розумів і це, він допоміг фюрерові: поклав на стіл досьє на чотири тисячі ветеранів, практично на всіх тих, з ким Гітлер починав створювати націонал-соціалістську партію. Він психологічно точно розрахував, що Гітлер не забуде цієї послуги: ніщо так не ціниться, як допомога в самовиправданні злочину.

Але Гіммлер пішов ще далі: збагнувши задум фюрера, він вирішив стати настільки йому необхідним, щоб у майбутньому такі акції проходили тільки за його ініціативою.

Тому по дорозі на дачу Герінга Гіммлер розіграв спектакль: підставний агент у формі ремовського СА вистрелив у відкриту машину фюрера, і Гіммлер, закривши вождя своїм тілом, закричав перший у партії:

— Мій фюрер, який я щасливий, що можу віддати свою кров за ваше життя!

До цього ніхто не говорив «мій фюрер». Гіммлер став автором звернення до «бога», до «свого бога».

— Ви з цієї хвилини мій кровний брат, Генріх, — сказав Гітлер, і ці його слова почули люди, що стояли довкола.

А після того як Гіммлер провів операцію, знищивши Рема, після того як розстріляли його вчителя Штрассера і ще чотири тисячі ветеранів партії, борзописці негайно створили міф про те, що саме Гіммлер стояв поряд з фюрером з самого початку руху.

Згодом, тиснучи по-дружньому руки Герінгу, Гессу й Геббельсу на «тафельрунде»[2] у фюрера, куди допускалися тільки найближчі, Гіммлер ні на хвилинку не припиняв збирати досьє на «своїх бойових друзів».