Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
— Чи варто одного з лідерів партії так високо піднімати над усіма іншими націонал-соціалістами?
Гіммлер відповів:
— Я перебуваю в лавах партії, у якій не лідер, а вождь!
Гітлер запам'ятав це.
Пропонуючи фюрерові призначити Гіммлера рейхсфюрером щойно організованих загонів СС, Штрассер розраховував, що СС служитимуть насамперед йому, в його боротьбі проти Рема — за вплив на партію і на фюрера. Двісті перших есесівців об'єдналися під його керівництвом, усього двісті. Але без СС не було б перемоги фюрера в 1933 році — Гіммлер це добре розумів. Однак після перемоги фюрер призначив його лише главою кримінальної поліції Мюнхена. До Гіммлера приїхав Грегор Штрассер, людина, що приймала його до партії, теоретик і ідеолог партії, який подав ідею створити загони СС. На той час Штрассер перебував в опозиції до фюрера, відверто заявляючи ветеранам партії, що Гітлер продався грошовитим тузам важкої індустрії, цим кривавим капіталістам Круппу й Тіссену. «Народ пішов за нами лише тому, що ми оголосили священну війну грошовитим тузам — як єврейського, так і німецького походження. Гітлер увійшов з ними в контакт. Він погано кінчить, Генріх, — говорив тоді Штрассер, — СС можуть стати ще більшою силою, і від вас залежить повернути рух до чесного й благородного начала».
Але Гіммлер тоді обірвав Штрассера, сказавши йому, що вірність фюрерові — обов'язок кожного члена НСДАП.
— Ви можете винести ваші сумніви на з'їзд, але ви не маєте права використовувати ваш авторитет в опозиційній боротьбі — це завдає шкоди священній єдності партії.
Гіммлер ретельно стежив за тим, що відбувається в центрі. Він бачив, що захоплення перемогою відсунуло — певною мірою — практичну роботу на задній план, що вожді партії в Берліні виступають на мітингах, проводять ночі на дипломатичних прийомах, одним словом, пожинають солодкі плоди національної перемоги. Гіммлер вважав, що все це передчасно. І він майже за місяць організував у Дахау перший показовий концентраційний табір.
— Це хороша школа трудового виховання справжнього німецького громадянства у тих восьми мільйонів, які голосували за комуністів, — казав Гіммлер. — Безглуздо саджати всі ці вісім мільйонів у концтабори. Треба спершу створити атмосферу терору в одному таборі і поступово випускати звідти тих, хто зламався. Ці відпущеники стануть найкращими агітаторами практики націонал-соціалізму. Вони зможуть вселяти і друзям, і дітям релігійну послушність нашому режимові.
Особистий представник Герінга багато годин пробув у Дахау, і потім спитав:
— А чи не здається вам, що концтабір викличе різке осудження в Європі та Америці хоча б тому, що цей захід антиконституційний?
— Чому ви вважаєте арешт ворогів режиму неконституційним?
— Тому що більшість людей, заарештованих вами, не були навіть у приміщенні суду. Ніякого звинувачувального рішення, ніякого натяку на законність…
Гіммлер обіцяв подумати над цим питанням. Представник Герінга поїхав, а Гіммлер написав особистого листа Гітлеру, в якому обгрунтував необхідність арештів і ув'язнення в концтабори без суду й слідства.
«Це, — писав він фюреру, — лише гуманний засіб урятувати ворогів націонал-соціалізму від народного гніву. Якщо ми не посадимо ворогів нації в концтабори, ми не зможемо відповідати за їхнє життя: народ учинить самосуд над ними».
Того ж самого дня Гіммлер зібрав грандіозний мітинг і сказав усе це там, слово в слово, і назавтра ця його промова була надрукована в усіх газетах.
А коли наприкінці 1933 року в берлінській поліції, що підлягала безпосередньо Герінгові, вибухнув скандал, пов'язаний з хабарниками, Гіммлер уночі виїхав із Мюнхена і вранці мав уже аудієнцію у фюрера. Він просив віддати «продажну, старорежимну поліцію» під контроль «кращих синів народу» — СС.
Гітлер не хотів ображати Герінга. Він просто міцно потиснув Гіммлерові руку і, провівши його до дверей кабінету, пильно зазирнув йому в самісінькі очі й, раптом весело посміхнувшись, зауважив: — У майбутньому все-таки надсилайте ваші розумні пропозиції на день раніше: я маю на увазі вашу записку мені та ідентичний виступ на мітингу в Мюнхені.