Джерело
- Автор: Браун Дэн
- Серия: Роберт Лэнгдон #5
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: FLC
- ISBN: 978-617-12-5287-5, 978-0-38551-423-1, 978-617-12-5288-2, 978-617-12-4752-9, 78-0-38551-423-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Джерело». Краткое содержание книги:
— No hablo inglés[15], — відказав Авіла вголос, знизав плечима й пішов нагору.
На другому майданчику Авіла побачив довгий коридор, у кінці якого видніла кімната відпочинку. Він уже зібрався рушити туди, коли світло в музеї моргнуло: то був перший знак гостям збиратися нагорі, де відбудеться презентація.
Авіла зайшов до порожньої кімнати, відтак у найдальшу кабінку туалету й замкнувся в ній. На самоті адмірал відчув, як знайомі демони рвуться нагору в його свідомість, аби потягти у прірву.
«П’ять років минуло — а спогади все мене переслідують».
Авіла люто відігнав від себе жахіття й дістав з кишені вервицю. Обережно повісив її на гачок. Намисто і хрест гойдалися перед ним; адмірал трохи помилувався власною роботою. Фанатик був би вражений у саме серце від думки, що хтось може осквернити священний предмет, створивши таку річ. Однак Регент запевнив Авілу, що крайня потреба виправдовує певну гнучкість принципів, і гріх буде відпущено.
«Коли мета свята, — сказав Регент, — то Бог неодмінно пробачить».
Від лиха мала бути надійно захищена не лише душа, а й тіло Авіли. Він поглянув на татуювання на долоні.
Як давня монограма Христа, той знак повністю складався з літер. Авіла сам накреслив його три дні тому за допомогою чорнила й голки, точно за вказівками, і татуювання ще поболювало, а навколо нього лишався червоний слід. Якщо його схоплять, запевняв Регент, треба тільки показати долоню — і за кілька годин його випустять.
«Ми маємо найвищі посади в уряді», — казав Регент.
Авіла вже бачив, наскільки потужним є вплив цієї особи — його немов огорнуло якимось захисним плащем. «Є ще на світі люди, які шанують давні звичаї». Авіла сподівався колись теж долучитися до цієї еліти, але зараз вважав за честь бодай що-небудь зробити для неї.
Усамітнившись, Авіла вийняв телефон і набрав захищений номер, який йому дали.
На тому кінці відповіли після першого гудка:
— ¿Sí?
— Estoy en posición, — повідомив Авіла, очікуючи остаточних інструкцій.
— Bien, — відгукнувся Регент. — Tendrás una sola oportunidad. Aprovecharla será crucial[16].
Розділ 11
У тридцяти кілометрах уздовж берегової лінії від блискучих хмарочосів, штучних островів та елітних вілл Дубая лежить місто Шарджа — ультраконсервативна ісламська культурна столиця Об’єднаних Арабських Еміратів.
У Шарджі шістсот мечетей і найкращі університети в регіоні, тож це місто — бастіон духовності й науки: цю позицію підтримують потужні ресурси нафти і правитель, який найвище ставить освіту свого народу.
Того вечора родина славетного шарджського аллами Саєда аль-Фадла тихо зібралася для особливого чування. Родичі не здійснювали традиційного тахаджуду[17], а молилися за повернення любого батька, дядька, чоловіка, який безслідно зник учора.
У місцевій пресі писали, ніби один із колег Саєда стверджував: зазвичай спокійний аллама здавався «дивно збудженим» після повернення з Парламенту світових релігій два дні тому. Крім того, колега краєм вуха чув, що Саєд на рідкість емоційно сперечався з кимось телефоном невдовзі по прибутті. Суперечка точилась англійською мовою, тож він не зрозумів, про що мова, однак стверджував, ніби Саєд раз у раз повторював те саме ім’я.
Едмонд Кірш.
Розділ 12
Думки Ленґдона крутилися вихором, коли він виходив зі спіральної споруди. Розмова з Кіршем і заінтригувала, і стривожила його. Чи перебільшував Едмонд, чи ні, але науковець-комп’ютерник точно щось відкрив і був переконаний, що це спричинить у світі зсув парадигми.
«Відкриття, яке можна поставити поряд із системою Коперника?»
Коли Ленґдон нарешті вийшов із металевого закруту, в голові його трохи паморочилося. Він підняв із підлоги аудіопристрій і надів його.
— Вінстоне! — сказав він. — Алло!
У мікрофоні тихо клацнуло, і кібербританець повернувся.
— Вітаю, професоре. Так, я тут. Містер Кірш попросив вас сісти на службовий ліфт — адже часу обмаль — і повертатися в атріум. Також він припустив, що вам сподобається наш надзвичайно великий службовий ліфт.
— Як мило з його боку. Він знає, що в мене клаустрофобія.
— Тепер і я знатиму. І не забуду.
Вінстон провів Ленґдона в бічні двері бетонним коридором до ліфтів. Як він і обіцяв, кабіна була просто гігантська: очевидно, спеціально призначена для перевезення величезних витворів мистецтва.
— Верхня кнопка, — пояснив Вінстон Ленґдонові, коли той зайшов. — Третій поверх.
15
Не розмовляю англійською.
16
— Так.
— Я на місці.
— Гаразд. Маєте лише один шанс. Усе залежить від того, як ви ним скористаєтесь.
17
Нічне чування з читанням Корану.