Пожежник

Снігоочисник узяв дерево на таран. Модрину не так відкинуло, як роздробило: крізь сіру куряву залунало тріскотіння гілляччя. Заревів «фрейтлайнер». Гарпер подумала, що це вона вперше чує істинний голос Джейкоба.

Вона саме стала одним коліном на сидіння, коли «фрейтлайнер» врізався у зад вантажівки. Від удару її підкинуло. Ноги ковзнули у прочинені дверцята, звисаючи над дорогою. Гарпер просунула одну руку крізь опущене вікно дверцят, повиснувши на них, а іншою вхопилась за сидіння.

— Гарп! — загорлав Пожежник. — О Господи, Гарп, залазь, залазь!

— Швидше, — відказала вона. — Не смій сповільнюватися, Руквуд.

Гарпер задриґала ногами, але вилізти на сидіння все ніяк не вдавалося. Вона з’їхала вниз крізь розчахнуті дверцята, центр мас опустився занадто низько, тож тепер Гарпер вагою всього свого тіла зависла над дорогою. Вона повернула голову, щоб глянути, де саме зараз «фрейтлайнер», і тієї ж миті Джейкоб врізався в них знову. Цього разу Гарпер встигла розгледіти його за кермом: голодне, вкрите щетиною та шрамами обличчя. Він не посміхався й зовсім не виглядав розлюченим. Голова в нього повисла, наче він накачався якимось сильним анестетиком.

— Та заради Бога, залазь ти уже в машину, — проказав Пожежник. Однією рукою Джон тримав кермо, проте на дорогу більше не дивився. Він потягнувся через пасажирське сидіння, щоб ухопити її, простягаючи з перев’язаним зап’ястком праву руку.

Гарпер несамовито замахала вільною рукою, впіймала його за пальці. Джон потягнув її на себе, опираючись дорожньому виру, який намагався висмоктати її з переднього сидіння. Гарпер била ногами в повітрі, а тоді відчула під коліном підлогу кабіни і врешті забралася всередину.

Поки Джон витягав її, вантажівка вихляла трасою. Машина краєм зачепила вигорілу «хонду сівік», припарковану на лівій смузі шосе. Від зіткнення задня частина «хонди» рвучко злетіла у повітря, наче під колесами автівки вибухнула шахта. Пожежна мчала вперед, лишаючи потрощене авто позаду.

Пролунав гуркіт, коли уламки «хонди» посипалися на землю. Буквально за мить по брухту вже проїхався снігоочисник, розкидаючи його зі скрипом, що линув, наче сповнений люті крик впереміш із хрускотом потрощеного скла.

Гарпер вилізла на пасажирське місце; відчинені дверцята й досі ляскали з боку в бік. Жінка взялася за чорний шкіряний ремінь, що звисав над ними, і висунула голову, озираючись на дорогу.

— Якого хріна ти... — почав був Пожежник.

Гарпер сповнилася пісні, лютої та тужливої, без слів чи мелодії: її рука спалахнула, наче просякнута бензином ганчірка, до якої торкнувся сірник. Завирувало блакитне полум’я, і вона жбурнула його, жбурнула кулю полум’я завбільшки з м’ячик для софтболу. Куля влучила в лобове скло «фрейтлайнера», розтікшись рідкими струменями полум’я — і згасла.