Чужинець на чужій землі

— Навчання, — повторив Джубал. — Це те, що мені подобається тут найбільше. Віра, в якій мене виховували, не вимагала, щоб хтось з нас знав усе. Потрібно було лише сповідатися у своїх гріхах та бути врятованим, — ось і все: ти опинявся в безпеці в руках Ісуса. Людина могла бути дурною як пробка, не вміти лічити до десяти, — але бути при цьому абсолютно переконаною в тому, що вона обрана Богом і гарантовано отримає вічне блаженство, тому що її «навернули». Вона може стати, — чи ні — студентом семінарії, навіть в тому випадку якщо це було їй не потрібно... І точно не повинна знати — та й навіть намагатися дізнатися — чогось більшого. З того, що я ґрокнув, — ця церква натомість не приймає «навернення».

— Ти ґрокнув правильно.

— Людина повинна спершу мати бажання вчитися — і дотримуватися його якийсь час, тобто наполегливо займатися. Я ґрокаю, що це само по собі корисно.

— Більше, ніж корисно, — погодився Сем. — Це обов'язково. Цю ідею неможливо обміркувати без мови зокрема та навчання загалом, які дають надзвичайно багато переваг: від того, як жити без боротьби — до того, як задовольнити свою дружину, і все це — похідні від логіки основної концепції... Розуміння того, хто ти є, чому ти тут, як ти працюєш і, відповідно, поводишся. Щастя — це питання функціонування способу людського буття; тут все організовано, щоб функціонувати правильно... Але слова в англійській мові пусті, в ній це лише тавтологія. Марсіанською ж це — довершена інструкція. Я говорив про те, що у мене був рак, коли я прийшов сюди?

— Що? Ні, не говорив.

— Я й сам не знав. Майкл це ґрокнув й відправив мене на звичайний рентген — для того, щоб я переконався. Потім ми почали працювати над цим разом. Зцілення «вірою». Диво. Дослідження стверджують: «спонтанна ремісія», що, як я ґрокаю, означає — «я одужав».

Джубал кивнув.

— Професійна двозначність. Деякі види раку зникають, і ми не знаємо чому.

— Я знаю, чому зник саме цей. Це сталося від того часу, як я почав контролювати власне тіло. З допомогою Майка я полагодив пошкодження. Тепер я можу робити це сам. Хочеш відчути, як зупиняється серце?

— Дякую, — я багато разів бачив, як це відбувається з Майком. Мій шановний колега, Буркотун Нельсон, не сидів би поруч з нами, якщо те, про що ти говориш, було б «зціленням вірою». Це добровільний контроль над тілом. Я ґрокаю.

— Вибач. Ми всі знаємо, що ти ґрокаєш. Ми знаємо.

— Ну, я не люблю називати Майка брехуном — тому що це не так. Проте у деяких випадках хлопчина дійсно упереджений.

Сем похитав головою.

— Я говорю з тобою впродовж усієї вечері. Я хотів перевірити це сам, — попри те, що казав Майк. Ти дійсно ґрокаєш. Мені цікаво, що нового ти зміг би відкрити нам, якби потурбувався вивчити мову?

— Нічого. Я старий чоловік, і мої можливості сильно обмежені.

— А я наполягаю на протилежному. Всі решта Першоназваних мусили почати вивчати мову, щоб досягти справжніх успіхів. Навіть ті троє, що були з тобою, пройшли інтенсивне тренування: їх вводили в транс впродовж кількох днів, — окрім тих випадків, коли ми входили в транс всі разом. Всі — але ти... Тобі дійсно це не потрібно. Якщо тільки ти не хочеш навчитися стирати спагеті зі свого обличчя без рушника, — у чому, я ґрокаю, ти взагалі-то не дуже зацікавлений.