Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
106 Хозари (козари) —тюркські племена; у VI ст. жили в Берсі-лії — на території теперішнього північного Дагестану; між 567 і 571 pp. підпали під владу Західнотюркського каганату; в VII ст. утворили Хозарський каганат; в X ст., після занепаду своєї держави, розчинилися між кочівниками південно-східної Європи.
107 Кий, Щек, Хорив, Либедь — три брати й сестра, які, за літописним переказом, були засновниками Києва; вважають, що Кий — полянський князь кінця VI— початку VII ст.
108 Боричів узвіз — дорога у давдаовду Києві, яка з’єднувала нижню, наддніпрянську, і нагірну частини міста, Поділ із Горою.
109 Щ е к а в и ц я — одна з трьох гір, на яких було засновано Київ; на ній Щек спорудив своє городище.
110 Хо реви ця — одна з трьох гір, на яких було засновано Київ; на ній спорудив городище Хорив.
111 Рюрик (? — 879) — варязький князь, котрого новгородці у 862 р. покликали князювати на Русь; родоначальник династії Рюриковичів.
112 Аскольд (? — після 862) —київський князь, за літописом, разом із Діром очолював похід на Візантію 860 р. і вів боротьбу з уличами та печенігами; убитий Олегом у Києві, де й похований (Аскольдова могила).
113 Дір — київський князь; за літописом, сподвижник Аскольда; можливо, його попередник, що князював близько середини IX ст.
114 ... од диму по білій вивірці.— По шкурці сірої зимової білки від кожного дому.
U5 Кромер Мартин (1512—1589) — польський історик-хроніст; церковний діяч, єпископ.
115 Ростислав Словенський — тобто великоморавський князі. Ростислав (846—869), який запросив із Візантії до Моравії християнських місіонерів Кирила і Мефодія.
117 Святополк Муравський (? — 894) — моравський князі, від 871 p.; домігся заснування моравської церковної митрополії в 873 p., пи чолі якої став Мефодій; однак по смерті Мефодія Святополк усунув з краю його учнів.
Коцел Болгарський.— Ідеться про Коцела (?—874), князя слов’янського Паннонського князівства; у справі поширення християнст-і спершу діяв заодно із зальцбурзьким єпископом, з 866 р. став прихильником Кирила і Мефодія.
119 Михаїл — візантійський імператор Михаїл III (842—867).
120 Святі Книги — біблійні та богослужебні християнські книги, що їх перекладали Кирило, Мефодій та їхні учні.
121 С о л у н ь (Салоніки, нині Фессалоніки) — місто в північній Греції, столиця давньої Македонії, одне з найважливіших візантійських міст; порт па Егейському морі; його околиці в VI і VII ст. заселяли слов’яни, мова яких була там загальнознаною.
122 Кирило (світське ім’я Костянтин; 827—869) — первовчитель слов’ян, родом із Солуня; обстоював християнство візантійського типу в Моравії і Паннонії; створив слов’янське письмо, переклав церковні книги з грецької мови на слов’янську.
123 Мефодій (бл. 815—885) — брат і сподвижник Кирила, паннон-ський і моравський архієпископ.
121 Євангеліє — частина Нового завіту Біблії; чотири перші його книги, в яких викладається життя і вчення Ісуса Христа (Євангелія від Матфея, Марка, Луки, Іоанна).
125 А п о с т о л — частина Нового завіту Біблії, книги діянь і послань апостолів.
128 Псалтир — одна з книг Старого завіту Біблії; містить псалмп царя Давида, Мойсея, левітів, Асафа та ін.
127 Октоїх (Осьмигласник) —християнська богослужебна ; книга, в якій зібрано церковні служби і піснеспіви на кожний день тижня.
128 Пілатове писання — апокрифічне «Діяння Пілата», звіт імператору Тіберію про справу Ісуса Христа.
129 Папа римський М и к о л а й — тобто Миколай І, що був папою у 858—867 pp. Відлучивши від церкви константинопольського патріарха Фотія, дав привід до розколу християнської церкви на східну і західну.
130 До філіппінців (філіп’ян) — одне з послань апостола Павла, що входить до складу Нового завіту Біблії.
131 А н д р о н і к — один із апостолів «другого покоління», учнів апостола Павла, проповідників-поширювачів християнства в поганському світі.
132 Павло-апосто л.— В християнській традиції «апостол поган»; не знав Ісуса Христа за його земного життя і не належав до дванадцяти апостолів, але завдяки місіонерсько-богословським здібностям був визнаний за «первопрестольного апостола» й «учителя всесвіту». Спершу був запеклим гонителем християн, та завдяки чуду, прозрівши, прийняв хрещення і став проповідувати християнство. За переказами, був страчений з наказу імператора Нерона близько 65 р. н. е.
33 ... в Кракові, на К л е п а р і...— Йдеться про північну частину Кракова.