Українська література 17 століття
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Европейская старинная литература
Электронная книга - «Українська література 17 століття». Краткое содержание книги:
81 Новгород — тобто Новгород Великий, давньоруське місто на річці Волхов, біля озера Ільмень.
82 Гостомисл — легендарний ватажок новгородських словен, перший новгородський князь чи посадник; життя його припадає на першу половину IX ст.
83 Таціт Публій Корнелій (бл. 55 — бл. 120) —давньоримський державний діяч та історик, автор «Історії» та «Анналів», в яких описано події часів ранньої імперії, а також етнографічного нарису «Германія».
84 Прокопій Кесарієць (Кесарійський, кінець V ст.— бл. 562) — візантійський історик, автор «Історії воєн Юстініана з персами, вандалами і готами», в якій висвітлюється історія Візантії VI ст., подаються відомості про слов’ян та народи Кавказу.
85 Д л у г о ш (1415—1480) —польський історик; автор синтетичної «Історії Польщі» та «Анналів, чи хронік славного Королівства Польського».
Л е о н І (400—474) — візантійський імператор з 457 p.; воював із вандалами; противник єресі монофізитів.
87 Равенна — місто в північно-східній Італії, поблизу Адріатичного узбережжя, засноване умбрами; порт, резиденція західноримських імператорів; з 540 р. під владою Візантії, лонгобардів, папства, Венеції.
““Поморська земля (Помор’я) —польські землі над Балтійським морем, при гирлах Одера і Вісли.
89 Р у г і я — Йдеться, мабуть, про Аркону на острові Ругія (Рюген) у Балтійському морі, заселеному в середні віки слов’янським плем’ям ранів; осередок культу слов’янського бога Світовіта.
90 Тевтони — германські племена, що заселяли в середині І тисячоліття до н. е. західну частину Ютландського півострова. Близько 120 р. до н. е. тевтони разом з племенами кімврів і гельветів вдерлися на Італійський півострів, але були розгромлені римлянами; рештки їх розселилися в Галлії; згодом назву «тевтони» почали застосовувати до всіх германців.
91 Ван дали — східногерманські племена; вийшли із Скандінавії; у I —IV ст. заселяли землі над верхніми течіями Одеру і Дунаю; у V ст, під тиском готів рушили на південний захід і, вторгшися на Піренейський півострів, осіли в Андалузії; 429 р. підкорили північну Африку і. заснували свою державу, завоювавши Корсіку, Сардінію, Балеари і частину Сіцілії.
92 Ге лі мер (?—577)—останній вандальський король в Африці (530—539), полонений Велізарієм 534 р.
93 Т а н а ЇС'— давньогрецька назва Дону.
94 Скіфи — іранські племена, які населяли територію теперішньої України в І тисячолітті до н. е.— на початку І тисячоліття н. е.
95 Колхіда — давньогрецька назва південно-східного і східного Причорномор’я; у VI ст. до н. е. тут виникли грецькі колонії; з Колхідою пов’язаний давньогрецький міф про аргонавтів.
96 Понтійське море (Понт)—давньогрецька назва Чорного моря, античні письменники називали його також Скіфським морем.
97 О к і я н с ь к е мор е.— Йдеться, мабуть, про Балтійське море, яке Птоломей називав Сарматським океаном.
98 Литва — балтські племена, що заселяли правобережжя Німану; на сході їхніми сусідами були східнослов’янські племена кривичів і дреговичів; предки литовців.
99 Прусси — балтські племена; населяли узбережжя Балтійського моря між нижніми течіями Вісли та Німану.
100 Поморяни — західнослов’янські племена; жили на узбережжі Балтійського моря між нижніми течіями Одеру і Вісли; предки кашубів.
101 Волохи — загальна назва середньовічного населення придунай-ських князівств і Трансільванії; предки румун і молдаван.
102 Татари — назва одного з монгольських племен, знана із V—VI ст.; її XII—XIII ст. поширилась па людність монгольського, тюркського й тунгусько-тібетського походження, охоплену імперією Чінгісхана, пізніше Золотою Ордою, казанським, астраханським, сибірським, ногайським та кримським ханствами.
103 ... гори Угорські, звані також Татри, чи Бескид и...— Карпати.
104 ...море Be недицьке, тобто океан великий Північний, що його нинішні географи морем Сарматським називают ь...— Балтійське море.
105 Варяги — давньоруська назва норманнів, жителів Скандінавії. Легенда про «закликання варягів» на Русь лягла в основу так званого норманізму, теорії, що стверджує вирішальну роль варягів-норманнів у створенні давньоруської держави й формуванні матеріальної та духовної культури Київської Русі IX—XI ст. Сучасна історична наука доводить антинауковість норманнізму і стверджує, що давньоруська державність виникла задовго до появи на Русі варягів внаслідок економічного й суспільно-політичного розвитку східних слов’ян. Варяги, що осіли на Русі при князівських дворах, у військових дружинах і по містах, швидко посло-в’янились.