Фарисеї, або Неоголошена війна Україні
- Автор: Чобит Дмитрий
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Видавництво: „Просвіта"
- ISBN: 966-7544-41-9
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Фарисеї, або Неоголошена війна Україні». Краткое содержание книги:
Безумовно, що нове політичне дослідження зацікавить всіх, кому не байдужа доля України й українців.
Джерело: “Чобіт Д.В., Фарисеї, або Неоголошена війна Україні. - Броди: Просвіта. - 2006 - 104 с.”
Віктор Ющенко вийшов до журналістів із запізненням. Можливо, хтось дуже прагнув, аби цього дня прес-конференція взагалі не відбулася. Це б дало шанс перегрупувати сили і спробувати вмовити Президента утриматися від рішучих кроків. Але він вийшов і сказав те, що було у нього на душі, він вів себе як чесний політик і християнин.
Президент почав з того, що коли він 23 січня 2005 року виголошував свою інавгураційну промову, то обіцяв, що в Україні буде професійна і чесна влада, яка день і ніч працюватиме на інтереси українця і держави, влада, яка діятиме однією командою, працюватиме чесно, відкрито і професійно. Президент відзначив, що до влади він взяв людей, які пройшли десятки мітингів, які стояли поруч з ним на Майдані Незалежності у Києві, які допомогли відкинути стару корумповану владу, і дали змогу створити вільну Україну. “Це були віддані люди, – підкреслив В.Ющенко, – без яких наші успіхи, переконаний, восени минулого року були б неможливими”.
Президент нагадав, що 9 місяців тому він запропонував українському парламенту на посаду прем’єр-міністра Юлію Тимошенко, а ще на дві ключові посади секретаря РНБО і Держсекретаря було призначено відповідно Петра Порошенка і Олександра Зінченка. Всі вони брали активну участь у президентській виборчій кампанії. “Для мене, – сказав В.Ющенко, – це були люди неординарні, це мої друзі, і відверто скажу, про багато речей, про які я нижче буду говорити, буде говорити важко”. Але говорити потрібно, бо розмова назріла, адже зачіпаються не питання відносин між урядом, держсекретарем і РНБО, а зачіпаються інтереси виборців, які чекали від влади результату.
“Я знав, – сказав В.Ющенко, – що між цими людьми існують певні непорозуміння. Переконаний, що це деталі, епізоди, які зустрічаються у будь-кого… Ці проблеми я сприймав як явище тимчасове. Я сподівався, що коли кожен надягне своє ярмо, то не вистачатиме часу для взаємних інтриг… Це були мої надії”. В.Ющенко наголосив на тому, що і голова уряду, і секретар РНБО, і Держсекретар були наділені значно більшими повноваженнями, ніж мали їх попередники за минулих часів. У цьому і проявилися довіра до них із боку Президента. Але це мало допомогло, бо Президент став свідком, коли між цими інститутами спочатку виникали протистояння, які потім переростали у гострі конфлікти. А пізніше розпочалися закулісні інтриги.
“Я став свідком, – сказав В.Ющенко, – як, по суті, кожного дня доводилось втручатися у конфлікти, які виникали між РНБО і урядом, між держсекретарем і РНБО, між урядом і Верховною Радою. Одним словом, ці конфлікти вже стали повісткою дня роботи влади”.
Далі В.Ющенко відзначив: “8 місяців Президент України був миротворцем серед цих інституцій. Я про це майже не говорив публічно. Я вважав, що це моя карма, яку я повинен нести. А Україна в цей час втрачала темпи, у тому числі економічні. Думаю, що члени моєї команди слухали Президента, але не чули. І сьогодні, як би не було важко, я повинен цей гордіїв вузол розрубати в ім’я України”.
Президент піддав критиці уряд, висловив невдоволення діями податкової і митної систем і зауважив: “У владі з’явилося багато нових облич, але стався парадокс – обличчя влади не змінилося. Країну знову звинувачують у корупції, у тому що немає прозорих процесів у економіці, у тому числі приватизаційних”.
Президент України В.Ющенко завершив так: “Переконаний, шановні друзі, що рік тому я пішов у президенти не для того, щоб ключові державні інститути не мали порозуміння і не знаходили між собою злагоди і взаємоповаги. Не для того я вже рік ходжу не зі своїм обличчям. Переконаний, що не для цього стояли мільйони людей на Майдані. І робити вигляд, що нічого не відбувається, я не можу.
Сьогодні я повинен сказати своїм співвітчизникам, що я мушу прийняти радикальні кроки по зміні керівництва уряду, РНБО і секретаріату президента. Повторюю, я хочу віднині бачити найвищі державні інститути в системі роботи єдиної команди, які працюють на те, щоб у людей були робочі місця, кращі зарплати, кращі школи, краща медицина, щоб люди відчули, що влада працює у злагоді й гармонії, а держава – у спокої і стабільності.
Тому я підписую указ на відставку уряду та відставку секретаря РНБО і кілька днів тому на базі поданої О.Зінченком заяви про відставку я призначив державним секретарем України Олега Борисовича Рибачука”.