Смішні оповідки
- Автор: Абу-ль-Фарадж
- Язык: украинский
- Переводчик: Євген Варда
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Смішні оповідки». Краткое содержание книги:
368. Лиха доля
— Хто стоїть на чолі вашого племені? — запитали одного добродія.
Той відповів:
— Моя доля була така лиха, що вселила моїм суплеменцям думку поставити мене на чолі їх.
369. Сім'я
Мудрець говорив:
— Членів сім’ї можна порівняти з міллю, що поїдає чоловікові майно.
370. Вдале урядування
Одного правителя запитали:
— Чому в твоїх володіннях завше спокійно, а люди ніколи не виявляють невдоволення?
— Бо коли мої придворці помислами своїми линуть у хмари — я залишаюся на землі, а коли я в хмарах — вони на землі. Крім того, якщо гнів вселяється в них — я вгамовую їх, а коли я ним переймаюся — вони заспокоюють мене, — відповів правитель.
371. Міра розуму
В одного мудреця запитали:
— Наскільки великий твій розум?
— Настільки, щоб нікому не вірити і ні на кого не покладатися,— відказав він.
372. Уточнив
Правителів син навчався письма і в одному слові зробив помилку. Коли вчитель сварив його, хлопчик сказав:
— Навіщо ти так суворо картаєш мене за одну помилку? Адже кінь має чотири ноги і то може спіткнутися.
Наставник відповів:
— Так, але за це коней періщать нагаєм.
— Можливо, — сказав хлопчик, — але буває, що вони копитом проломлюють кривдникові череп,
373. Багато захотів
Один правитель говорив мудрецеві:
— Я маю три бажання. Перше: щоб ніхто ніколи не вчинив чогось такого, що я не міг би йому вибачити. Друге: щоб ніколи не сталося так, що людина у великій нужді звернеться до мене по допомогу, а я не зможу їй зарадити. Третє: щоб ніхто не міг зрівнятися зі мною в довголітті.
Мудрець засміявся. Здивований правитель запитав, чому.
— А як же мені не сміятися, коли ти хочеш мати те, що властиве лише богові,— відповів мудрець.
374. Фортеця справедливості
Постарілий правитель напоумлював свого сина:
— Підвалиною твого урядування хай буде справедливість, бо тільки з неї можна збудувати найміцнішу фортецю, яка врятує тебе від ворогів.
375. Кому не сором служити
Мудрець говорив:
— Є четверо, що їм людині не сором служити. Це правитель, якому вона підлягає; дитина, яку вона доглядає; дорога, яку їй доводиться часто лагодити, і тварини, яких вона постійно годує.
376. Два види правителів
Один мудрець говорив:
— Є два види правителів. Одні з них поринули в нагромадження золота і цінностей, гадаючи, певно, що житимуть вічно. Інші роздаровують усе, ніби сподіваються, що завтра помруть.
377. Чари музики
Інший мудрець повчав:
— Оберігайте своїх дружин від музики і пісень. Вони вибавляють у жінці скромність, збуджують хіть, п'янять більше за вино.
378. Умільці й мудреці
Він ще казав:
— Найбільші вмільці — греки, а найбільші мудреці — перси.
379. Коли цілують руку
Один правитель нікому не дозволяв цілувати собі руку. Він казав:
— Цілування руки для друга принизливе, а для ворога воно лише підлабузництво.
380. По заслузі
Якось до султана прийшов пустельник і попрохав, щоб той настановив його правителем якого-небудь міста. Султан відповів:
— Якщо вже ти пустельник, то богові було любо зробити тебе ним, тим-то я й не можу відхиляти тебе від цієї справи. Коли ж твоє пустельницьке життя було нещире і вдаване, то сам зміркуй: чи годиться нечесну людину настановляти правителем?
Так пустельник і пішов ні з чим.
381. Правитель перевершив мудреця
Один придворець готував проти свого правителя змову і хотів сам посісти його місце. Правитель про це довідався, покликав мудреця і попросив у нього ради. Мудрець сказав:
— Ти повинен відтяти йому голову, інакше він переможе тебе.
Правитель скочив з місця і закричав:
— Як ти можеш радити мені стратити людину, що стільки років вірно служила мені!
I звелів кинути мудреця до в'язниці.
Минуло трохи часу, і правитель, чимось дуже розгніваний, усе ж таки наказав відітнути змовникові голову.
Потім випустив мудреця і запитав:
— Пам'ятаєш, ти радив мені відрубати голову зрадникові?
— Де б же я того не пам'ятав! Одначе ти був у такому гніві, що, я гадав, звелиш усікти голову мені.
Правитель засміявся і пояснив:
— Коли я вислухав твою раду, то поклав зробити по-твоєму, але боявся, що змовник дізнається про мій задум і втече. Отож, аби зберегти таємницю, я так ото і вчинив з тобою.
382. Завбачливість
Хтось прийшов до правителя і подарував йому капці, додавши:
— Прийми цей священий дар. Ці капці належали самому Мухаммедові.
Правитель узяв їх, красненько подякував прибульцеві й щедро обдарував його.