Смішні оповідки
- Автор: Абу-ль-Фарадж
- Язык: украинский
- Переводчик: Євген Варда
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Смішні оповідки». Краткое содержание книги:
435. Виправдана щедрість
Одному чоловікові, який лаштувався переїхати до нового житла, дорікали за те, що він надто щедро роздає милостиню.
Він відповів:
— Переїжджаючи до нової оселі, треба випорожнити стару.
436. Хто чий слуга
Правитель дорікнув аскетові, що той перед ним не схиляється, як усі його прислужники. Аскет відповів:
— Не я твій слуга, а ти слуга моїх слуг. Зміркуй сам: я підхилив собі всі земні пристрасті, і вони мені скоряються, а ти їхній раб.
437. Кому радість, кому печаль
Багатій запитав пустельника:
— Чом твоє обличчя завше сяє радістю?
Пустельник відповів:
— Бо для мене смерть — визвіл від земних страждань, а для тебе — втрата насолоди.
438. Що страшніше
Хтось казав:
— Краще, як бог у судний день спитає з тебе за те, чого ти не зробив, аніж за те, що колись зробив.
439. Земне життя
Якось запитали:
— Що таке земне життя?
Відповіли:
— Посміховище для того, хто його скуштував.
440. З чого радіти?
Пустельника запитали:
— Хто по-справжньому розумний?
Він відповів:
— Той, хто не радіє з земних благ.
441. Треба нагадувати...
Пустельник так звертався до людей:
— Ми вас навчаємо не того, чого ви не знаєте, а тільки нагадуємо вам про те, що ви знаєте.
Він мав на увазі віру в бога.
442. Надійна схованка
До одного пустельника вліз уночі злодій, щоб хоч чимось розжитися, але нічого не знайшов і запитав господаря:
— А де ж усі твої пожитки?
— Я їх сховав там, вище, — відповів пустельник і показав пальцем на небо.
443. Самопокора
Якось пустельника запитали:
— Чому ти ніколи не бештаєш вади людські?
— Бо я їх маю сам удосталь,— відповів він.
444. Нема пожитку
Якось правитель зустрів пустельника та й каже йому:
— Чом ти ніколи не прийдеш до мене?
Пустельник йому відповідає:
— Бо в твоєму палаці я не знайду того, чого мені треба. А в мене немає нічого такого, що ти міг би забагнути собі.
445. Лихо від багатства
Мудрий пустельник говорив:
— Я не бачу ніякої втіхи в багатстві. З ним треба критися від правителя, боятися розбійників, воно викликає заздрість і неприязнь у друзів і, зрештою, породжує ненависть у сина, який прагне швидше все успадкувати по батькові.
446. Знаряддя в божих руках
Хтось казав:
— Тіло — це знаряддя гніву божого. Коли якась його частина хвора, то болить і душа.
447. Бійся і сподівайся
Пустельник навчав:
— Як хочеш зажити ласки божої, то мусиш так боятися господа, ніби ти нічого доброго в житті не зробив. Але й надія твоя хай буде така велика, ніби твоє життя — сама чеснота.
448. Вилікуй спершу себе
Інший казав:
— Наставники — лікарі людям. Пристрасті — людські хвороби. Але якщо наставники не годні вилікувати самих себе, то дарма лікувати інших.
449. Якби ж надовше...
Коли до пустельника завітало вельможне панство, він розстелив звичайнісінькі рогожі. Гості здивувалися, а він пояснив:
— Якби я думав залишатися тут повік, то розстелив би найдорожчі килими.
Цим він хотів сказати, що життя земне скороминуще.
450. Швидше додому
Ще хтось казав:
— Першою оселею людям був рай. Тепер ми прагнемо туди потрапити. А це означає, що ми не хочемо жити на чужині і воліємо швидше повернутися додому.
451. Земні багатства — у ницих
Один пустельник казав:
— Всі багатства земні — ніщо. Як придивишся, то побачиш, що водяться вони у людей ницих.
452. Припасайся і на вічність
Інший навчав:
— Припасаючись на цім світі, не забувай і про той!
453. Дві скарбниці
Пустельник побачив на цвинтарі біля могили людину і так сказав:
— Сину, ти стоїш між двох скарбниць. В одній синове людські, а в другій — їхні пристрасті.
Він натякав на землю, де лежать тіла померлих, і на небо, куди полинули їхні душі.
454. Заглядай у завтрашній день
Пустельник навчав:
— Те, чого ти не захочеш завтра, відкинь сьогодні. А те, що захочеш завтра, намагайся придбати сьогодні.
455. Тіло в усіх однакове
Пустельника, який поселився на цвинтарі, запитали:
— Хіба немає кращої оселі? Що ти тут гадаєш робити?
— Я вже роблю. Вивчаю тіла правителів та їхніх рабів. Повірте, що в будові тіла я не виявив жодної різниці.
Розділ 17. Спостереження мудреців над зовнішніми ознаками людської вдачі
456. Про волосся
М'яке волосся — ознака несміливості. Шорстке волосся — ознака сили й міці. Відомо, що у верблюда, зайця і ягняти м'яке хутро, а в лева, кабана — цупке.