Смішні оповідки
- Автор: Абу-ль-Фарадж
- Язык: украинский
- Переводчик: Євген Варда
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Смішні оповідки». Краткое содержание книги:
Мудрець казав:
— У двох випадках тяжко сперечатися: коли гарячкуєш або коли розмовляєш з дурнем.
397. Добрий куточок
Одного мудреця запитали, чи є межа його милосердю.
— Хоч би як мене гнівили, я завжди залишаю в своєму серці місце для прощення,— відповів він.
398. Однакові грішники
Інший казав:
— Той, кого вбив пророк, не менший грішник, ніж той, хто убив пророка. Різниця тільки в тому, що один одразу вчинив великий гріх, а в другого гріхи назбирувалися поступово.
399. Про гідність
Правитель у розмові з мудрецем за уважив:
— Не гідний дарунків той, хто їх не просить.
Мудрець відповів:
— Правителеві більше личить робити дарунки, не чекаючи, поки його попросять.
400. Стовбур і верховіття
Якось один мудрець звернувся до султанової дружини з проханням закинути за нього слівце в якійсь дуже важливій справі.
Та йому відповіла:
— Навіщо тобі клопотати через мене, коли ти сам можеш поговорити з султаном?
Мудрець трохи подумав, усміхнувся та й сказав:
— Коли яблука дозрівають і хочеться їх скуштувати, то треба або потрусити дерево, або самому вилізти на нього. I в тому, і в тому разі ми насамперед хапаємося за стовбур.
Мудрець натякав на те, що хоча чоловік і головує над жінкою, але за її допомогою можна все-таки допевнитися більшого.
Розділ 15. Повчальні вислови вчених людей і книжників
401. Вчитися не сором
Один учений говорив:
— У моїх знаннях багато білих плям, бо я соромився запитувати про незрозуміле людей, що стоять нижче за мене. Тепер я навчаю своїх учнів не стидатися цього, і їхні знання будуть глибші.
402. Говори лише про те, що знаєш добре
Якось один учень поставив своєму вчителю п'ятдесят запитань. На жодне з них учитель не відповів. «Не знаю»,— казав він, навіть якщо знав, але в чомусь сумнівався.
Він мав за звичай відповідати лише на ті запитання, які знав досконало.
403. Небагато, але досконало
Один чоловік казав: «Я знаю небагато, але що знаю — знаю досконало».
404. Найдивовижніший напій
Якось ученого запросили на святковий бенкет. Гості пили вина, шербет. Учений попрохав служника:
— Принеси мені такого напою, за який ми ладні віддати всі свої багатства, коли його немає, і який бездумно розливаємо, коли він є.
Вчений натякав на воду.
405. Кепська «звичка»
Один книжник говорив про людину, яку недолюблював за неохайність:
— Він має звичку в своєму одязі ховати всіх своїх тварин.
Книжник натякав на воші.
406. Хвала і хула
Інший казав:
— Найкраща хвала та, що йде від людини, якій ми нічого доброго не зробили. I найгірша хула та, що йде від людини, якій ми нічого поганого не зробили.
407. Пригодиться згодом
Один учений сказав:
— Коли людина винаходить щось таке, що зараз їй не потрібне, вона все одно матиме з того пожиток, бо з часом винахід пригодиться.
408. Чого не буває
Мудрець говорив:
— Добра жінка як ворона з білими лапами.
Він знав, що таких ворон не буває.
409. Викінчений бовдур
Якось у того ж самого мудреця запитали:
— Кого слід вважати викінченим бовдуром?
Мудрець відповів:
— Того, хто не вміє по-справжньому ні гудити, ні хвалити.
410. Не картай дурня
Один учений казав:
— Ніколи не картай дурня. Ти зауважиш йому щось як друг, а він тебе зненавидить як ворога.
411. Вмій і вислухати, і зробити
Іншим разом запитали:
— Кого можна вважати розумним? Може, того, кому не треба багато пояснювати, а він і так усе зробить?
Відповідь була така:
— Розумний той, хто вміє вислухати і зробити все як слід.
412. Далекоглядний вчитель
Якось учитель слухав відповідь учня і вдав, нібито довідався з неї щось нового.
Хтось із дорослих, що тут були, здивувався і запитав, навіщо він так зробив.
— Певна річ, учень мені нічого нового не сказав, але я хочу, щоб він пізнав утіху навчати інших, — так збудиться в нім жага до науки.
413. Примітки в книзі
Один книжник говорив:
— Примітки в книзі — що сережки у жінки в ушах.
414. Капітал думок і проценти
Інший книжник сказав:
— Нехай думки, які ти вичитуєш із книг, будуть твоїм основним капіталом, а ті, що народяться в тебе,— процентами на нього.
415. Як запам'ятати урок
Хтось, вивчаючи урок, записував його на дошці. Коли ж забракло місця, він стер угорі і докінчував записи там. Коли його запитали, навіщо так робить, він відповів:
— Я записав початок і запам'ятав, а тепер записую решту, щоб запам'ятати все.
416. Коли служіння виправдане