Старі люди

— А далі?

— А далі промисловці-гіганти повмирали від старості. Це було несподіванкою навіть для них самих: дідусеве серце зупинилося якраз тоді, коли він духм'янив парфумами одного мертвого посла. Він впав зі свого високого крісла, скринька з парфумами гепнулася слідом, пляшечки порозбивалися, розбризкуючи пахощі на дідуся. Можеш уявити, як від нього відгонило на похороні. Натомість заґримувати його ніхто б не спромігся, якби не я. Бабуся померла того ж дня на прийнятті в Спілці Рівноправ’я. Вона пила шампанське, похитнулася, впала, і забрала з собою життя ще дев’ятьох карликів, забивши їх власним тілом. По обидвох залишилися плани на кілька років вперед, ґрандіозні задуми щодо розширення і злиття їхніх підприємств, тисячі незавершених справ, недоказаних слів, невиконаних обіцянок. Вони не залишили по собі заповітів з першим пунктом, у якому висловлювали би бажання виглядати гарно в труні. Вони не залишили нікому спадку, жодних розпоряджень і вказівок.

— І що сталося з «Гулівером» і «Зюськіндом»?

— Просто розсмокталися. Виявилося, що карликів не так уже й багато, аби масово виробляти для них хоч якусь продукцію, і що мерцям не обов’язково бути наквацяними, як клоуни в цирку-шапіто. Майно розікрали і розтягнули дрібніші фірми. Так нечутно стався крах двох імперій, так настав кінець ще одного світу.