Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун відповідно до ст. 1184 ЦК України.
Згідно із п. 99.3 коментованої статті опікун недієздатної особи виконує грошові зобов’язання, що виникли на день визнання її недієздатною за рахунок майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом, такої фізичної особи. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Положення п. 99.4 коментованої статті встановлюють порядок виконання грошових зобов’язань фізичної особи, яка визнана судом безвісно відсутньою. Фізична особа, відповідно до ст. 43 ЦК України, може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
Згідно із ч. 3 ст. 44 ЦК України опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. Із урахуванням основних положень норм цивільного законодавства, п. 99.4 коментованої статті покладено юридичний обов’язок виконання грошових зобов’язань фізичної особи, яка визнана судом безвісно відсутньою на особу, що здійснює опіку над її майном. Зазначена особа виконує грошові зобов’язання, що виникли на день визнання її безвісно відсутньої за рахунок майна такої фізичної особи, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом.
Положення пп. 99.5 та 99.6 встановлюють категорії законних представників платників податків — фізичних осіб, а також перелік їх податкових обов’язків, зміст і умови юридичної відповідальності.
Положення пп. 99.7 та 99.8 встановлюють особливості порядку погашення грошових зобов’язань:
1) в умовах недостатності майна недієздатної або безвісно відсутньої особи для забезпечення виконання грошових зобов’язань такої фізичної особи, а також для сплати нарахованих санкцій, суми таких непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню відповідно до норм Порядку списання непогашених грошових зобов’язань або податкового боргу після ліквідації платника податків, не пов’язаної з банкрутством, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1231;
2) у випадку скасування судом рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або прийняття рішення про поновлення у дієздатності особи, яка визнавалася недієздатною.
Стаття 100. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків
100.1. Розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
100.2. Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов’язання.
100.3. Розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу в межах процедури відновлення платоспроможності боржника здійснюються відповідно до законодавства з питань банкрутства.
100.4. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.