Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

— Які докази тобі ще потрібні? — Зло спитав Чандален. — Хіба ти не бачила, що вони натворили в місті?

— Нехай я це бачила, але я повинна знати причини. Я не можу просто так оголосити війну. Я повинна знати, що вони за люди і навіщо воюють. — Була в Келен і ще одна, більш важлива причина, але про неї вона поки не хотіла говорити.

— Але ж вони вбивці! — Обурився Чандалов.

— Ти теж вбивав людей. Хіба ти не хотів би дізнатися причину зла, перш ніж мстити?

— Дурна жінка! — Вигукнув Чандален. Пріндін обережно взяв його за руку, мабуть, бажаючи, щоб той висловлювався ввічливіше, але Чандален скинув його руку. — Ти сама говорила про нерозсудливість цих хлопців, але їх тут тисячі, а ти одна! Ти не зможеш бігти, якщо вони надумають вбити тебе!

— Я — Мати-сповідниця. Ніхто не посміє підняти на мене зброю!

Келен сама б хотіла вірити тому, що говорить. Але вибору у неї не було.

Чандален, занадто розлючений, щоб продовжувати суперечку, щось пробурчав і відвернувся. Келен знала, що раніше він сердився, тому що, якщо станеться з нею що-небудь, не міг би повернутися додому. Але тепер у неї були підстави вважати, що він щиро боїться за неї. Але що вона могла вдіяти? Обов'язок Матері-сповідниці скасувати неможливо.

— Помічник командира Гобсон, я прошу тебе знайти мені коня, краще білого або сірого, — звеліла вона. Він кивнув і побіг виконувати наказ. — Командир, збери своїх людей. Треба оголосити про моє рішення.

Чандален все ще стояв до неї спиною. Келен поклала руку на його плече і сказала:

— Зараз ти будеш битися не тільки за людей Тіни, але і за всі Серединні Землі.

Він пробурчав щось нерозбірливе. Келен продовжувала, звертаючись уже до всіх присутніх:

— Поки мене не буде, троє моїх супутників пояснять вашим людям, командир, що слід робити. Я сподіваюся повернутися до світанку.

Коли Гобсон повернувся з конем, Келен стало трохи не по собі. О добрі духи, в яку справу вона вплуталася! Вона повернулась до командира:

— Якщо я… якщо що-небудь… Словом, якщо я заблукаю і не зможу знайти дороги назад, то командувати вами буде Чандален. Ти зрозумів: ви будете виконувати його накази.

— Так, Мати-сповідниця, — відповів він тихо, приклавши руку до грудей на знак вітання. — І нехай допоможуть тобі добрі духи.

— З досвіду знаю, що в таких справах швидкий кінь — найкраще, що може бути.

— В такому випадку ти отримала саме те, що потрібно, — запевнив її Гобсон.

— Нік — справжній бойовий кінь. Він не підведе.

Командир Райан допоміг Келен сісти на коня. Вона поплескала Ніка по холці. Він пирхнув і труснув головою. Келен направила коня до гори, туди, де починалася звивиста стежка, яка повинна була привести її у ворожий табір. Вона поспішала виїхати, поки їй не зрадила присутність духу.