Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

З цим божевільним говорити марно. Келен повернулася до кельтонця:

— Твоє ім'я Карш?

— Воєначальник Карш.

— Ти зганьбив своє звання, воєначальник. Навіщо ти взяв участь в ебініській різанині?

— Ебінісу була надана можливість приєднатися до нашого союзу, так само, як і всім іншим, — відповів він. — Але вони самі вибрали війну. Вони вважали за краще битися з нами. Тому ми дали урок невірним жителям Ебінісії, щоб всі знали, що чекає тих, хто не хоче по-доброму приєднуватися до нашого союзу. Це коштувало нам приблизно половини наших людей, але такі жертви виправдані. Вже зараз ці втрати відшкодовуються припливом нових людей в наше військо. Ми доб'ємося приєднання всіх відомих країн нашого світу.

— Значить, ти називаєш управлінням грабежі, залякування, вбивства?

Карш в люті стукнув кухлем об стіл.

— Ми заплатили їм тією ж монетою! Вони нападали на наші села, плюндрували наші прикордонні містечка. Вони вбивали кельтонців, як ніби ми не люди, а комахи! І все ж ми запропонували їм мир. Ми запропонували їм навіть союз, але вони не оцінили цього і віддали перевагу війні. Вони вважали за краще стати прикладом для інших, щоб всі знали, як нерозумно воювати з нами.

— А що ви зробили з королевою Ціріллою? — Запитала Келен. — Її ви теж убили, чи вона зараз в одному з ваших наметів з повіями?

Всі засміялися.

— Буде там, — пирхнув Рігс, — якщо ми її знайдемо. Келен насилу подавила зітхання полегшення і запитала у Карша:

— А що думає про це принц Фірен?

— Фірен в Ейдіндрілі, а я тут! — Відповів кельтонець.

Келен з полегшенням подумала, що кельтонська корона, можливо, тут ні при чому. Може бути, ці кельтонці — всього лише жменька вбивць поза законом. Вона знала принца Фірена. Він людина цілком розсудлива. З усіх кельтонскіх дипломатів в Ейдіндрілі він більше всіх зробив для вступу своєї країни в союз Серединних Земель. Йому вдалося умовити свою матір, королеву, віддати перевагу миру перед ворожнечею. Мати-сповідниця вважала принца справжнім лицарем.

— Ти не тільки вбивця, воєначальник Карш, — сказала вона. — Ти зрадник. Ти зрадив своїй країні і своїй королеві.

— Брехня! — В гніві закричав кельтонец. — Я — вірний син вітчизни та захисник мого народу!

— Ти негідник, зрадник і головоріз без честі і совісті, — суворо сказала Келен. — Я залишаю принцу Фірену право засудити тебе до смертної кари.

Думаю, вирок буде винесено посмертно.

Карш стукнув кулаком по столу.

— Добрі духи кажуть, що ти зрадила народи Серединних Земель. Тепер я бачу, що вони мають рацію! Вони сказали нам, що ми не можемо бути вільні, поки ти жива. Вони закликали нас вбивати таких, як ти, всіх, хто буде кощунствувати!

Добрі духи не залишать нас у нашій боротьбі. Ми знищимо всіх, хто служить володаря.

— Жоден справжній воїн не стане прислухатися до балачок Захисників, презирливо кинула Келен.