Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз

Ворожа важка кавалерія обрушиться на ваших лучників і змете їх. Ви будете хоробро боротися, але у них виявиться кількісна перевага разів у двадцять, адже ви маєте намір пожертвувати частиною ваших сил заради «молота», а всі, кому дістанеться роль «молота», приречені на загибель. Щоб боротися з переважаючими силами, треба знищувати їх частинами, поступово. Ви ж збираєтеся вчинити зовсім навпаки. Ви самі хочете розділитися на два загони, щоб їм було легше вас знищити.

— Ти ще нас не знаєш, — не хотів поступатися командир. — Ми ще себе покажемо! Ми — не якісь там молокососи.

— Всі хлопці, якими ти зараз командуєш, загинуть, — спокійно сказала Келен. — А ти бачив, як це буває? Це зовсім не так, як помирає старий у своєму ліжку. Вас будуть протикати піками, рубати на шматки мечами, розпорювати животи. Ти побачиш обличчя своїх друзів, спотворені жахом, побачиш, як вони захлинаються кров'ю. Поранені будуть марно волати про допомогу, а вороги будуть топтати їх, колоти й рубати, але не добивати, щоб вони довше мучилися. Тих же, хто здасться в полон, потім страчують, а ваші вороги при цьому будуть співати і танцювати, тріумфуючи перемогу.

Райан нарешті підняв голову. Два його помічника стояли, не піднімаючи очей.

— Ти говориш зовсім, як принц Гарольд, Мати-сповідниця. Він не раз говорив нам подібні речі.

— Принц Гарольд — майстерний полководець.

— І все ж я не зміню рішення, — сказав Райан. — У нашому положенні нічого кращого, ніж «молот і ковадло», не придумаєш. Ми повинні домогтися успіху, у нас просто немає іншого виходу.

Чандален нахилився до Келен і сказав на своїй мові:

— Мати-сповідниця, ці люди шукають смерті. Треба триматися від них подалі, щоб їх дурість нас не погубила. Вони помруть всі до єдиного.

— Він сказав, що завтра ви всі помрете, — повідомила Келен командиру, намагаючись говорити тихіше.

Райан зміряв Чандалов зневажливим поглядом.

— Що він розуміє у військовій справі, цей дикун?

— Дикун?! — Перепитала Келен. — Він дуже розумна людина і говорить на двох мовах — на своїй і на нашій. — Командир Райан поперхнувся. — І він брав участь у багатьох битвах, — продовжувала Келен. — Він не раз вбивав ворогів. А скількох вбив ти, Бредлі?

— Е-е… жодного. — Він подивився на своїх помічників. — Я жалкую. Я зовсім не хотів нікого образити. Але все ж і ми дещо розуміє в військовій справі.

— А що ви знаєте про війну, хлопці? — Тихо запитала Келен.

— Ми всі добровольці. Я служу вже три роки, і тут у нас майже всі служать хоча б по року. Нас учив боротися сам принц Гарольд, а він битися вміє. Ми кілька разів перемагали в навчальних боях. У цей похід нас послали, щоб ми пройшли останнє випробування. До цього ми провели в польових умовах близько місяця. Ми молоді, але це не означає, ніби ми не вміємо воювати. Ми — сильні, загартовані воїни. Чандален засміявся: