Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Социально-философская фантастика » Чужинець на чужій землі
Чужинець на чужій землі - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чужинець на чужій землі

Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:

Історія «космічного Мауглі», вихованого в культурі, настільки далекій від земної, що наша філософія, мораль і релігія здаються абсурдними. Як зустріне Земля нового месію, який повернеться з Марса найбагатшою людиною, ще й наділеною здібностями до телекінезу? Закрита лікарня, добровільне ув'язнення в маєтку філософа, патрульованому військовими, мандрівний цирк... Два світи зустрінуться, щоб неодноразово викликати сміх у читача. Проте Майк знає: сміх у землян — це ознака болю...
1 ... 228 229 230 231 232 233 234 235 236 ... 268
Перейти на страницу:

— Ви її отримаєте.

Доктор Джубал Гаршоу не одразу дізнався про цей інцидент та його наслідки, — зате він надто багато знав про подібні альтернативи, що їх світ пропонував миру і розуму. Всупереч власним правилам, він піддався найпідступнішому наркотику — новинам. До того моменту він стримував це зло й був підписаний лише на новинні стрічки щодо «Людини з Марса», «В. М. Сміта», «Церкви Усіх Світів» та «Бена Кекстона». Проте щось іще не давало йому спокою, і двічі після того йому довелося боротися з імпульсивним бажанням наказати Дюку встановити базікалку в своєму кабінеті...

Прокляття, чому ті дітлахи не можуть написати йому звичайного листа — замість того щоб дозволити йому цікавитися й засмучуватися?

— Сюди!

Він почув, як зайшла Анна, але продовжував витріщатися у вікно, на сніг і порожній басейн.

— Анно, — заговорив він, не обертаючись, — зніми нам маленький тропічний атол і вистав цей мавзолей на продаж.

— Так, Бос. Щось іще?

— Підпиши довготривалу оренду атолу до того, як віддаси цю пустку індіанцям; я не житиму в готелях. Скільки часу минуло, відколи я востаннє писав щось?

— Сорок три дні.

— Бачиш? Нехай це буде тобі уроком. Почнімо. «Смертельна пісня Кольта Вуда».

Безодні моїх бажань нині промерзли до дна. З-під зламаних спогадів кровоточить моя душа. Тінь минулої радості тримає глуха стіна, І вітер з моїми надіями геть кудись поспішає. Лахміття розтерзані плоті, зліплені абияк, У вивернутих ключицях чується крові ритм. Погляд мій пересипаний пісковою тугою так, Що я не можу пробити сувій пісковий ним. Нервовий блиск лихоманить світле лице твоє. Мені нічим тебе почути, та мій голос дзвенить з пустоти: Що мені, що пітьма для мене свої вічні тенета снує, — Смерть — дрібниця; але жахливо не знати, де зараз ти[89].

— Ось, — жваво додав він, — підпиши «Луїза М. Елкотт» і нехай агентство відправить це у журнал «Близькість».

— Бос, це ось так ти уявляєш «твір на продаж»?

— Що? Звичайно ж, ні. Не зараз. Але я матиму дещо вартісне пізніше, тож вклади це у картотеку, щоб мій літературний агент зміг використати це, організовуючи похорон. Цей прийом використовує кожна творча праця: найкраща робота — це та, що завжди коштує більше, — але пізніше, вже після того, як автору вже не можна заплатити. Літературне життя — відстій! Воно попереджає про те, що кіт ще й дряпається, і не тільки коли мурчить.

— Нещасний Джубал! Ніхто ніколи перед ним не вибачався, — тож він мусив вибачитися сам перед собою.

— І тепер — сарказм! Не дивно, що я стільки часу нічого не робив.

— Не сарказм, бос. Лише власник знає, де йому тисне черевик.

— Мої вибачення. Добре, ось твір. Починай. Заголовок: «Остання склянка перед тим, як піти».

Прощатись можна у петлі і виспатись на пласі. Та отрута все прощає тобі, вбиваючи пристрасті й страхи.
Вбиває й постріл нанівець, й спочинок після допиту. Та став отруту на стілець, щоб припинились клопоти.
Вулкан зігріє й спалить вщерть, Газ душу заспокоїть, але аптека саму смерть продасть у гарній упаковці.
Тебе сховає монастир, коли від правди бридко. Та лікар може дати мир, мов чарку на доріжку.
ХОР: Шепіт видихом стертий, крик затихне в вустах. Смерть шипить, мов змія, чи грюкоче, як танк, та приємніше, врешті замикаючи цикл, взяти чашу отрути, що в друга просив.

— Джубале, — стурбовано сказала Анна, — у тебе діарея?

— Як завжди.

— Це теж у ту ж картотеку?

— Що? Це у «Нью-Йоркер». Під звичним у них псевдонімом.

— Вони повернуть рукопис.

— Вони його куплять. Це нездорово; тож вони куплять.

— Крім того, тут щось не те з ритмом.

— Звичайно ж, щось не те! Тобі потрібно дати редактору можливість щось змінити — інакше він засмутиться. Після того, як він додасть туди щось своє, смак сподобається йому ще більше; тож видання це купить. Послухай, моя люба, я успішно уникав чесної роботи задовго до того, як ти народилася, — тож не намагайся вчити вченого, тим більше старшого за тебе. Хочеш, я поняньчуся з Еббі, поки ти надсилатимеш копію в редакцію? Гей! Зараз же час годувати Ебігейл, — хіба ні? І не ти була «Сюди», а Дорказ, — я згадав!

— З Еббі нічого не станеться, якщо вона почекає кілька хвилин. Дорказ прилягла. Ранкова нудота.

вернуться

89

Тут і далі вірші у перекладі Дани Пінчевської.

1 ... 228 229 230 231 232 233 234 235 236 ... 268
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)