Электронная книга - «Українське письменство». Краткое содержание книги:
У виданні вперше зібрано більшу частину праць із літературознавства та історії нашого письменства, що вийшли з-під пера Миколи Зерова (1890—1937) — видатного українського вченого, поета і перекладача, чий творчий доробок, за словами Євгена Сверстюка, залишається монолітним і дорогоцінним уламком храму української культури.
Послугується Леся Українка і іншими способами розцвічення діалогу, властивими в найбільшій мірі античній драмі, — так званими гномами та стихомітіями.
Гномами (від gnomê — приповідка, приказка) ми звемо кінцеві сентенції, що замикають цілі промови в одній стислій та ефектній формулі, остаточні акорди реплік, якими обмінюються дійові особи… Лесі Українці вони не завжди спливають з пера; в багатьох п'єсах, не позбавлених сили, таких афористичних кінцівок ми майже не зустрічаємо, зате в інших вони сиплються, спадають щедрим, буйним дощем. От приклад: розмова пророчиці Тірци з Чоловіком на руїнах Єрусалиму:
Т і р ц а
Коли загоїлась на грудях рана,
То встань і йди до праці.
Ч о л о в і к
До якої?
Що маю я робити? чим? над чим?
Ні знаряду, ні знадобу не маю.
Т і р ц а
Земля єрусалимська не згоріла.
Ти маєш меч!
Ч о л о в і к
Куди ж тепер той меч?
Руїні непотрібна оборона.
Т і р ц а
Розкуй меча на рало. Час настав.
Потрібна оборона і руїні,
Бо прийде ворог і розоре землю,
Насіє збіжжя і збере жнива,
І буде хлібом люд цей годувати,
І вдруге завоює Палестину
Вже без меча, самим блискучим ралом.
Бо скажуть вголос сироти й вдовиці:
Благословенний той, хто хліб дає!
Лежачим краю рідного немає,
Чий хліб і праця — того і земля.
Особливої гостроти і дзвінкості користування «гномами» досягає в «Камінному господарі».
Щодо стихомітії, то її зразки зустрічаються, головним чином, в одній п'єсі, але в стилістичному розумінні найдосконалішій, — у «Лісовій пісні». Декілька її діалогів (Перелесник — Мавка, Лукаш — Доля) збудовано на принципі певної симетрії межи запитанням і відповіддю. Коли запитання міститься в одному рядку, відповідь на нього займає теж один рядок (це, властиво, і є справжня стихомітія); на два рядки відповідають два, на три — три. Співрозмовники перекидаються строго розміреними фразами. Перелесник нагадує Мавці про їх торішнє кохання та про свідка його, дубовий гай. Мавка відмовляє:
Що ж там? Я шукала ягідок, грибків…
П е р е л е с н и к
А не приглядалась до моїх слідків?
М а в к а
В гаю я зривала кучерики з хмелю…
П е р е л е с н и к
Щоб мені послати пишную постелю?
М а в к а
Ні, щоб перевити се волося чорне!
П е р е л е с н и к
Сподівалась: може, миленький пригорне?
М а в к а
Ні, мене береза ніжно колихала!
П е р е л е с н и к
А проте… здається… ти когось кохала?
Далі — легка асиметричність:
М а в к а
Ха-ха-ха! Не знаю… Попитай у гаю!
Я піду квітчати дрібним рястом коси…
