Чужинець на чужій землі

Природа життя; те, як душа потрапляє в тіло; проблеми самої душі; чому душа здається центром всесвіту, його метою — ось ці першочергові питання, Бене; вони ніколи не бувають буденними. Науковці не можуть — або не хочуть — впоратися хоча б з одним з них; а хто я такий, щоб насміхатися над релігіями за те, що вони хочуть знайти ці відповіді, — не переймаючись тим, до якої міри це переконливо саме для мене? Старий Мумбо-Юмбо може з'їсти мене. Я ж, в свою чергу, не можу відкинути його лише тому, що його собори — лише уявні. Так само не можна відкинути одного хлопчиська, який керує культом сексу на затишному горищі, — бо і він може бути Месією. Єдина релігійна думка, в якій я впевнений, — це те, що самоусвідомлення — це не просто купка амінокислот, що зібралися разом!

— Bay! Джубале, тобі варто податися у проповідники.

— Це як ходити по гострому лезу ножа, мій хлопчику, — але я дякую тобі за підтримку. Щодо голосу громадськості в твоїй голові — ще одне слово на захист Майка, і я покину його на милість суду. Якщо він може показати нам кращий спосіб керувати цією засміченою планетою, то його інтимне життя буде виправдане — незалежно від твого чи мого смаку. Генії традиційно відомі своєю байдужістю до сексуальних традицій власної культури; вони до всього доходять самотужки, створюючи свої власні правила; і це не припущення, це факт, який ще у 1948 році довів Арматуе[86]. А Майк і є геній; і вже не раз це доводив. Тому він очікувано ігнорує місіс Гранді[87] і якось дає собі раду, роблячи що вважає за потрібне. Генії виправдано зневажають думки своїх підлеглих.

А з релігійної точки зору сексуальна поведінка Майка кошерніша від суботньої риби та ортодоксальна не менше від Санта-Клауса. Він проповідує, що всі живі створіння колективно є Богом... І це робить його самого та його підлеглих єдиними самоусвідомленими богами в його пантеоні. Таким чином, вони є спільнотою богів, які мають право триматися разом на цій планеті. І потім, історія завжди дозволяла богам сексуальну свободу, яка обмежувалася лише їхнім власними судженнями; правила смертних ніколи не бралися до уваги. Леда і Лебідь? Європа і Бик? Осіріс, Ісіда та Гор? Неймовірні інцестуальні ігри скандинавських богів? Звісно; але навіщо на цьому зупинятися? Уважно придивися до родинних стосунків в концепції Триєдинства — найбільш поширеній та шанованій західній релігії (не цитуватиму східні релігії — їхні боги робили речі, суттєво гірші за те, з чим має справу будь-який тваринник!). Єдиний спосіб, завдяки якому всі ці незвичайні з будь-якої точки зору взаємні стосунки могли стати монотеїстичними, щоб їх можна було примирити з заповідями релігії, — це погодитись з тим, що у деяких випадках правила для богів не є правилами для простих смертних. Звичайно, більшість людей про це не думає; вони відділяють подібне в своїй голові й ставлять позначку: «Святиня. Не чіпати».