Ґарґантюа і Пантаґрюель
- Автор: Рабле Франсуа
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5103-5
- Переводчик: Анатоль Перепадя
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ґарґантюа і Пантаґрюель». Краткое содержание книги:
Господи, скільки було випито і з'їдено! Ще не подали солодкого, а вже вест-норд-вест почав надувати вітрила, грот, маврески і бізань. І вся команда затягла канти на славу Світотворця.
За солодким Пантаґрюель спитав:
— Скажіть, друзі, чи всі ваші сумніви розмаяні остаточно?
— Дяка Богу, я вже не позіхаю, — сказав Ризотом.
— А я більше не сплю по-собачому, — сказав Понократ.
— А в мене вже в очу не рябіє, — відповів Гімнаст.
— А я вже нині не натще (сказав Евстен). Отже, моя слина нічим не загрожує
анерудутам
абедисимонам
алхаратам,
алхатрабанам,
алхатрафам,
аммобатам,
апимаосам,
арактам,
аргам,
аскалабам,
аскалаботам,
астеріонам,
аттелабам,
боа,
василискам,
гадам,
галеотам,
гандионам,
гарменам,
гемороїдам,
гусіні,
двоголовим зміям,
дипсадам,
домезам,
драконам,
дриїнадам,
елопам,
енгідридам,
єхиднам,
жабам,
жовтобрюхам,
зайцям морським,
землерийкам,
златкам,
іклеям,
ілліциніям,
іхневмонам,
кантаридам,
катоблепам,
каухарам,
кафезатам,
кезодурам,
кенхринам,
керастам,
кихриодам,
кокатрисам,
кокемарам,
кол отам,
крокодилам,
кроніоколаптам,
кулефрам,
кухарсам,
ласицям,
мантикорам,
мегалаунам,
медянкам,
миліарам,
міаграм,
молурам,
п'явкам,
павукам,
пареадам,
пенфредонам,
питіокамптам,
пітонам,
порфирам,
птиадам,
раганам,
районам,
риму арам,
рутелям,
сабтинам,
саламандрам,
сальфугам,
сельзирам,
сепедонам,
сепіям,
скаженим собакам,
скалавотинам,
скиталам,
сколопендрам,
скорпіонам,
скорпіончикам,
солифугам,
солофуйдарам,
стелліонам,
стинкам,
стуфам,
тарантулам,
теристалям,
тетрагнаціям,
тифолопам,
фалангам,
хельгідрам,
херсидрам,
яррарі,
ящіркам сенегальським,
ящіркам халкедонським.
Розділ LXV
Як Пантаґрюель зі своїми людьми погоду піднімав
— А до якої ієрархії (спитав брат Жан) отруйних тварин зачислите ви майбутню пані Панурґову?
— З яких пір (озвався Панурґ) ти, патлозадий ченчику, гульвісо, в жінконенависники пошився?
— Всіма потрохами свідчусь (сказав Епістемон), Еврипідова Андромаха доводить, що завдяки людській мудрації і Божому провидінню засіб від усього отруйного гаддя знайдено, але що досі не знайдено засобу проти лихої жінки.
— Цей легкодум Еврипід (сказав Панурґ) завжди паплюжив жінок. За це небо помстилось на ньому тим, що його розшарпали пси, як стверджує його недоброзичливець Арістофан. Гайда далі! Хто бере слово? Говори!
— Зараз я можу мочитися (сказав Епістемон) де завгодно.
— Тепер у мене (сказав Ксеноман) живіт із кладдю. Обійдемось без кренгування.
— Я більше не потребую (сказав Карпалим) ні вина, ні хліба.
— Дяка Богу і дяка вам (сказав Панурґ), я вже ні на що більше не злую, я веселий як папуга, радісний як кобчик і грайливий як метелик. Гарно мовить у вашого красюка Еврипіда достославний заливаха Селен:
Нам треба всечасно славити милостивого Бога, нашого Творця, Спасителя і заступника: то не все іще, що смаковитим цим хлібом, смаковитим і холодненьким цим вином, солодкими цими їдлами він зцілив нас від тілесних і душевних гризот, — ласуючи цим усім, ми ще й усолодились і втішились. А все ж ви так і не відповіли на питання блаженного і вельмишанованого брата Жана, як підняти погоду.
— Оскільки (сказав Пантагрюель) ви самі вдовольнились простим розв'язанням поставлених вами питань, то вдовольняюсь і я. А проте в іншому місці й іншим разом ми ще, спасибі вам, до цього вернемося. Отже, залишається погодитися на питанні брата Жана: як підняти погоду? А хіба ми вже її не підняли на свій розсуд? Гляньте на прапорець. Гляньте, як надулись вітрила. Гляньте, як напружились штаги, драйрепи і шкоти. Наші келихи підіймаючи й осушуючи, ми тим самим підняли і підіймали погоду, — тут існує якийсь таємний зв'язок. Точнісінько так само підіймали погоду Атлант і Геркулес, — як мудрим міфологам вірити. Але вони підняли її на півградуса вище, ніж слід: Атлант, аби веселіше частувати свого гостя Геркулеса, а Геркулес через те, що його змлоїла спрага в Лівійській пустелі.